Щодня київська служба швидкої та невідкладної допомоги здійснює близько двох-трьох тисяч виїздів. У святкові дні ця цифра зростає у півтора-два рази. А от кількість бригад незмінна — 150 удень і 97 уночі. Якщо до цього року в столиці було 16 підстанцій швидкої допомоги, то нині — 15. Одну розформували і на її базі створюють
«універсальну» рятувальну службу «911». Тому вночі, наприклад, весь Троєщинський житловий масив, де проживає людей майже стільки, як у Чернігові чи Житомирі, обслуговує лише сім бригад служби швидкої допомоги. І якщо доводиться доправляти хворого до правобережної лікарні, то один такий виклик «тягне» на дві-три години.Тож для працівників служби (диспетчерів, лікарів, фельдшерів та медсестер) новорічні свята — то найважчі будні. На підстанції швидкої допомоги № 15, що на Троєщині, пригадують, як минулими роками бригади за добу новорічного чергування жодного разу не заїжджали на базу. З виклику — на виклик, з виклику — на виклик. Навіть торт, що за традицією у складчину купують на святкування працівники підстанції,
«незайманим» переходив від зміни до зміни.Найважчим, з досвіду
«швидких» лікарів, є не 31 грудня, коли городяни ще готуються зустрічати Новий рік, а 1 та 2 січня. Тоді наші люди вже понаїдаються та перехилять чимало чарчин. От і починаються виклики: загострення холециститів, панкреатитів, гастритів, побутові та вуличні травми. Багато спогадів залишилося у працівників швидкої допомоги про минулорічні свята. То в якійсь родині лікаря переплутали з Дідом Морозом і намагалися посадити за стіл, частувати й напувати. А одну історію згадують вже кілька років. Приїхали на виклик. Там чолов’яга «назустрічався» аж до алкогольного отруєння. Бригада його наколола, відкачала, привела до тями і вже збиралася їхати на наступний виклик. Але подруга «реанімованого» чомусь була налаштована, що її товариша мають забрати до лікарні, і почала докоряти рятівникам: «Ви ж давали клятву гіпо... гіпо... гіпо... гіпопотама!»
