Доки ті, хто має проводити реформу медицини, лікуються у Парижі чи Баден-Бадені, нічого доброго не вийде

Наступного року Верховна Рада все-таки може прийняти закон про страхову медицину. Про нього чути вже не перший рік. Але... Саме з ним більшість експертів пов’язує певні зрушення у вітчизняній медицині. Народний депутат України Тетяна Бахтєєва, яка очолює парламентський комітет із питань охорони здоров’я, підтримує цю думку. Каже, що за пенсіонерів та малозабезпечених громадян внески платитиме держава (за пенсіонерів — ПФ тощо). А з працюючих планується брати десь по 30 грн. на місяць. Згідно з проектом бюджету, лікарям підвищать зарплату.

— Реформа ще не починалась. 15 років іде «заговорювання» реформи медичної галузі. Але це не значить, що сьогодні вона неможлива взагалі. Але я боюся, що реформа почнеться не з верхів, а з низів — через черговий Майдан. Вважаю, що ситуація з реформою все-таки динамічна. По-перше, у країні починаються суди проти лікарів. А це добрий симптом, — коментує голова Асоціації психіатрів України Семен Глузман.

За даними соцопитування однієї з недержавних організацій, 80% психічно хворих в Україні ніколи не бачили лікаря. Як можна проводити реформу, якщо немає уявлення про те, що відбувається в галузі! На думку пана Глузмана, бракує менеджерів, які повинні організувати систему по-новому. Не чиновники, а спеціалісти мають керувати системою. Чиновники — це виконавча ланка.

— Поки ті, хто має проводити реформу, лікуються у Парижі чи Баден-Бадені, у нас нічого доброго не буде, — наголошує експерт.

Екс-міністр охорони здоров’я Юрій Спіженко переконаний: у змінах у галузі медицини не зацікавлені насамперед ті, хто має їх проводити. А саме — влада та лікарі. Верхи не можуть, а низи не хочуть.

Обурюється Юрій Спіженко постійною зміною міністрів та їх команд. А від цього галузі легше не стає. Навпаки. У лікарів, вважає він, нема мотивації до праці за ту зарплату, яку вони отримують. Та вони й не живуть на зарплату...

Це дратує сьогодні багатьох. Де-юре медицина у нас безкоштовна — 49 статтю Конституції ніхто не відміняв. Та й навряд чи її скасують найближчим часом. Де-факто пацієнти вже давно платять за медичні послуги. Проте сам міністр охорони здоров’я Юрій Поляченко не вважає це за корупцію. Каже — це винагорода чи гонорар у конверті лікарю від вдячних пацієнтів.

І всі погоджуються: лікар не може жити на 600 гривень. Він не може підтримувати свій професійний рівень на цю зарплату — купувати книжки, журнали, їздити на семінари тощо.

Радник міністра охорони здоров’я України Володимир Рудий переконаний, що реформа неможлива без надання медичним закладам самостійності — фінансової та адміністративної. Мовляв, державі все одно, у кого купувати медичні послуги. Головне — їх якість. Підхід до медичної галузі у ринкових відносинах мусить бути як до бізнесу. Має бути конкуренція на рівних між державними і приватними установами та лікарями. А держава повинна контролювати лише результат на рівні державного замовлення... Але поки ми доживемо до цього ідеалу, турбуватися про власне здоров’я доведеться самим. Отож не хворійте!