Дванадцять миттєвостей Року села, що минає
Мораторій продовжили, лазівки залишилися
Верховна Рада цілком резонно ще на рік продовжила мораторій на купівлю-продаж земель сільгосппризначення. Для запуску повноцінного ринку аграрних гектарів досі не створено законодавче поле. А без продуманої системи державного земельного кадастру вийде не ринок, а хаос. Адже щоб уникнути плутанини і накладок, перш ніж торгувати, потрібно всі землі в країні — до найменшого наділу — звести в одну електронну базу даних. Доки Держкомзем воює з Мін’юстом за право проводити реєстрацію нерухомості, тисячі гектарів сільгоспугідь розпродаються за
«сірими» схемами. І може так статися, коли закінчиться дія мораторію, всі «ласі шматки», насамперед навколо великих міст, потрібні люди уже приберуть до рук.А може, віддамо і ключ від квартири, де гроші лежать?
Ухвалено закони, необхідні для вступу України до СОТ. На найбільші поступки довелося піти сільському господарству. Країна навзамін перспективи інтеграції зняла, наприклад, митні бар’єри для заморського цукру-сирцю — погодилася завозити по 260 тисяч тонн щорічно. Хоча Україна ще не в СОТ, за більшістю позицій внутрішній ринок для імпорту вже відкрито. В багатьох державах процес приєднання відбувається з точністю до навпаки: спочатку членство, потім поступки.
Фінанси в трубу
Є такий анекдот. Під трубою бюджетні фінансові потоки зустрічали Березовський, Абрамович та інші офіційні особи. В Україні також є кому зустріти. А анекдот згадався в контексті збереження Верховною Радою пільг у сплаті ПДВ для агровиробників. Подія, загалом, позитивна — не страждати ж, урешті-решт, селянам, коли навколо стільки махінаторів.
Явка з повинною
МінАП визнало корупцію у своїх лавах. Оприлюднено навіть цифру: протягом першого півріччя підрозділи внутрішнього фінансового контролю міністерства
«накопали» фінансових зловживань на 26,9 мільйона гривень. Тоді як перевірки КРУ, у свою чергу, зафіксували в системі АПК порушень більш як на 1,3 мільярда гривень. Якби аграрному відомству тепер і грошенят підкинули — приміром, на боротьбу з корупцією...Солодке життя — гірке розчарування
Неврожай — горе, врожай — удвоє. В Україні зварено рекордну за останнє десятиліття кількість цукру — 2,5 мільйона тонн. На 700 — 800 тисяч більше, ніж країна з’їдає за рік. Достаток уже відчув споживач: солодкий пісок на прилавках на третину дешевший, ніж минулої зими. А ось виробники збентежені — нікому не потрібний цукор доводиться продавати нижче за собівартість. Аграрна політика міністерства полягає в такому: чиновники цукроварам, ніби, кажуть:
«Навіщо ж ви, дурні голови, стільки його наварили?». І селянам: «А ви, головотяпи, навіщо так багато буряку виростили?». От і вся допомога. В минулі роки держава частину «зайвого» солодкого піску знімала з ринку, викуповуючи його в продрезерв. Але тепер там, мабуть, свої жнива. Закупівля цукру, яка почалася аж у грудні підзвітним МінАП Аграрним фондом, закінчилася викриттям корупційних схем. Гірке розчарування незабаром очікує і споживачів: хто за таких умов наступного року сіятиме буряк і варитиме цукор?Наша пісня гарна й нова — починаймо її знову
Під час урочистостей, присвячених Дню працівників сільського господарства, з високої трибуни Президент учергове проголосив:
«Я запевняю, що дієва підтримка села буде збережена й надалі». То що, і наступний рік оголосимо Роком села?!Страшна врожайна таємниця
Це смішно, але в країні все ще лічать зібрані зернові. Навесні все йшло гладко. У МінАП навіть пророкували мало не рекордний за роки незалежності хлібний врожай — 40 мільйонів тонн. Після зміни міністра прогнози одразу
«всохли» на 2 мільйони. І кілька разів «утрясалися» під час збирання. Потім міністерство «зависло», в інформаційних зведеннях утворилася прогалина, не заповнена досі. Тепер незрозуміло, чекати в наступному році хлібного благополуччя, чи як?..Їх паровоз вперед летить...
Дежа-в’ю — 2006-й оголошено Віктором Ющенком Роком села. Нічого нового. У нас кожному навіть хоча б трохи розсудливому Президенту така ідея ні-ні та й спадає на думку.
«Агропром має стати локомотивом нашої економіки», — це ми вже проходили. Основна рушійна сила в процесі — бюджетні гроші. У «сільськогосподарську» топку їх влазить чимало. Головне, щоб при цьому не дрімала бригада машиністів.«
Зачищення» курниківПівострів став плацдармом для бойових дій з незнайомим досі українцям пташиним грипом. Оголошений в деяких населених пунктах Криму надзвичайний стан привернув увагу обивателя до проблеми і на деякий час відлякав від курятини. Аграрні чиновники раз у раз, по черзі, з героїчним виглядом з’являлися на екранах телевізорів у захисній амуніції на тлі палаючих мішків із птицею. Поголів’я в кількості понад сто тисяч наших ряб було рішуче знищено. Карантин зняли. Щоправда, ще довго після цього інформагентства рябіли повідомленнями, що в якійсь області знайшли, начебто, вогнище зарази і тепер проводять
«зачищення» в курниках. Але вже навесні з новою силою прокинувся купівельний апетит на продукцію птахівництва. Як кажуть, цю пісню не задушиш!..Торгове ембарго
У січні Росія звинуватила нашу країну в недотриманні ветеринарно-санітарних норм і заборонила завозити на свою територію українську продукцію тваринництва. Найуразливішою виявилася молочна промисловість. З’ясувалося, що, крім Росії, ми зі своїми твердими сирами і вершковим маслом — нікуди. Майже дві третини проданої за кордон молокопродукції сусіди і з’їдали. Луна торгової війни докотилася мало не до кожного селянського подвір’я. Молокозаводи, затоварені незатребуваною готовою продукцією, найперше майже вдвічі знизили закупівельні ціни на сире молоко. Господарі почали вирізати корів, які стали збиткові.
Згодом для деяких підприємств росіяни ринок все-таки відкрили. Війна оголила цілий букет проблем. Хоча сусіди змусили нас зайвий раз задуматися над питанням: що ми все-таки їмо? За це їм окреме спасибі.
Юр’їв день
Біля керма нова людина. Замість Олександра Баранівського піднімати село з колін покликаний Юрій Мельник, котрий до цього був віце-прем’єром з питань АПК. Усе інше — по-старому. Міністерство аграрної політики,
«вибиваючи» бюджетні гроші на ключові напрями «порятунку села», живе своїм життям. Селяни, у більшості, не відаючи ні про напрями, ні про гроші, — своїм.Невиїзне зерно
Знову ті самі граблі. Ціни на пшеницю під час жнив упали, а селяни гарячково шукали, як прилаштувати зібраний врожай. Через політичні баталії державі влітку ніколи було формувати продовольчий резерв, знімаючи з ринку надлишки колосових.
«Шарою» скористалися експортери, які активно скуповували задешево зерно і переправляли його за кордон. У Міністерстві агрополітики спохопилися у вересні: «Боронь Боже, вивезуть усе!». Трейдерам дали по руках, запровадивши обмеження на експорт. Результат такої агрополітики: Україна знеславилася «ринковими» методами на весь світ, своїми руками створили проблеми на шляху вступу до СОТ, а зерновий резерв сформовано трохи більш як на половину. Трейдери в цій ситуації якось дадуть собі раду, та й чиновники не зубожіють. Рука руку миє. А ось у тих господарствах, де змушені були продавати зерно нижче собівартості, втратили можливий прибуток — майже два мільярди гривень.Миттєвості зупиняли Галина КВІТКА, Валерій ДРУЖЕНКО .
