Ганна Іванівна, 67 років, пенсіонерка.

— У роки молодості Новий рік, пам’ятаю, взагалі не зустрічали, більше тоді шанували День святого Миколая. Традиція зустрічі свята з ялинкою з’явилася, лиш коли народилися діти. Але оскільки й зараз живу із сином та онуками, то щороку ставимо ялинку, гарно її прикрашаємо.

На жаль, цього року живі деревця дорогі — довелося діставати з полиці штучну. Оздобили її старими іграшками та дощиком: їм уже років з 15-20, але стільки спогадів навіяли. Коли діставали новорічні прикраси, згадали чимало сімейних історій — і посміялися, і поплакали. Знайшла, наприклад, старезну іграшкову бурульку, яку придбала, коли чи не вперше до Києва приїхала. А там я познайомилася з майбутнім чоловіком...

Ольга, 21 рік, студентка.

— Для мене прикрашання ялинки та квартири — найприємніша у світі справа. Батьки завжди купують живе деревце, щонайменше півтора метра заввишки, ставимо ми його у відро з піском, тож стоїть довго. Щороку намагаємося придбати нові іграшки та прикраси, бажано, щоб вони не повторювалися у кольорах.

Цьогоріч ялинка у нас дуже «домашня»: накупила саморобних дерев’яних прикрас, повісила цукерки, бублики, маленькі м’які іграшки. У квартирі порозставляла хвойні композиції, вази із фруктами, прикрашені дощиком. Така ялинка й оку приємна, і розбирається легко: усі солодкі іграшки після свят з’їм, а решту прикрас сховаю до наступного року.

Віктор Кудин, 54 роки, інженер.

— Я б не дуже переймався новорічними проблемами, але... дружина змушує. За півтора тижні до свята відправила мене на базар по ялинку, сама накупила нових прикрас для оселі, потім сплела різні гірлянди та композиції з іграшок та гілок. Загалом вийшло непогано, словом, Новий рік розпочався в нашій родині рано. Але воно й добре — настрій одразу піднімається, як заходжу в дім...

Лариса Марищенко, 48 років, підприємець.

— У нашій сім’ї є свої новорічні традиції, які запровадив мій чоловік. Так, перед Новим роком він обов’язково їде до лісу і сам рубає ялинку. При цьому вишукує не лише пухнасте, а й високе дерево. Одного разу він привіз таку ялину, що вона не лише не влазила до ліфта, а й «не вписувалася» у марші на сходах. А живемо ми на десятому поверсі. Довелося мотузкою тягти ялинку через балкони. Діти страшенно шкодували, що не було відеокамери. Казали, що у передачі «Найкумедніше домашнє відео» такі зйомки, напевне, визнали б кращими. Звичайно, затягнувши цього лісового гіганта до хати, ми зрозуміли, що поставити його можна хіба що діагонально. Тож довелося відрізати верх і низ. Потім верхні гілки стирчали з-під стелі так, ніби верхівка «прорізалася» до сусідів.

А цього року в нас інша проблема. Шість місяців тому завели кішку. І тепер тільки гадаємо, як вона «поладить» із ялинкою.