Любов Богатова, директор Вахнівської школи, що у Липовецькому районі на Вінниччині, вже не дивується таким запитанням, що їх ставлять, телефонуючи, абоненти з різних куточків держави. Бо й сама ще донедавна не вірила в те, що школу можна обігріти соломою. «Приміщення у нас немале — три тисячі квадратних метрів, — каже Любов Володимирівна. — Думала, зі мною пожартували в районі, коли повідомили, що нам встановлять новий котел.»

Торік у школі з’явилася нова система опалення — радіатори, труби, два нові котли для твердого палива. Запалили їх якраз на свято Андрія. Але тепліше не стало. Фахівці дійшли висновку, що причина — у неякісному вугіллі. «Не палили, а мучилися, — згадує директор школи. — Класні кімнати великих розмірів, висота стелі більше трьох метрів. Не часто вдавалося нагріти їх до нормальної температури». А тим часом у районі скористалися пропозицією обласної влади придбати новий котел на соломі. Витрати фінансував обласний бюджет. Доставили котел із Кузнецовська, що на Рівненщині. Саме там виготовляють сучасні «грубки» за ліцензією однієї з фірм Данії. Спалювати в них можна не лише тюковану солому. Тепло дають і відходи стружки, деревини, тирса, торфобрикети. За своєю формою котел нагадує заточений олівець. Простий в обслуговуванні. Складається з двох частин. У нижній — «піч» круглої форми, куди «засипають» тюки соломи. У верхній — вода. Компресори нагнітають повітря, щоб паливо тліло, а нагріту воду подають у систему.

У той день, коли ми побували в школі, котел не розпалювали. Але термометр у кабінеті директора показував температуру 19,5 градуса. «Це пояснюється тим, — каже оператор котельні Володимир Плахотнюк, — що котел добре тримає тепло.» Напередодні він спалив одну тонну соломи. Отриманого тепла вистачило на два дні. У морозні дні доведеться спалювати більше, приблизно дві тонни на добу. Залежно від того, яка буде зима. Вугілля школа витрачала за зиму 150 тонн. Приблизно стільки потрібно й соломи. Але тонна вугілля коштує 500-600 гривень. А така само кількість соломи (включаючи процес пресування й доставку) — від 100 до 200 гривень. Солому заготовляють у навколишніх селах. Зберігають у сусідів: на території колишнього підприємства «Сільгосптехніка» є криті ангари, там тюки й складують. Доставляють трактором, який школі передало райвно. Ще один трактор надав у тимчасове користування, до весни, місцевий фермер. Безкоштовно. У школі навчаються його діти. Трактор обладнали спеціальними «вилами», з допомогою яких тюки соломи подають у котел.

Це вже друга така «пічка» на соломі у Липовецькому районі. У сусідньому селі Струтинці місцеве сільгосптовариство «Рапсодія» вже більше двох років обігріває з допомогою такого котла свої виробничі приміщення. Його керівник кандидат технічних наук Ігор Антонюк каже, що вперше побачив такий котел у Франції, в господарстві одного з тамтешніх фермерів. «Яким же було моє здивування, — продовжує пан Антонюк, — коли довідався, що зроблений він в Україні.» Керівник ТОВ «Рапсодія» вважає цей котел найвигіднішим придбанням. «Це просто неперевершена «халява»! — усміхається він.

Заступник голови вінницької облдержадміністрації Василь Жердецький:

— Ще один такий котел встановлено у селищі Ольгопіль Чечельницького району. Його теж придбали за кошти бюджету. На такі витрати ми пішли для того, щоб на ділі агітувати господарників за впровадження енергозбережних технологій. До речі, у Вахнівку й Ольгопіль приїздять тепер представники не лише з нашої області. Новинкою цікавляться сусіди з інших регіонів держави. Дехто взагалі не вірить у неї. Аж поки сам не переконається. Крім того, у двох будинках-інтернатах встановили котли, які працюють на дровах. Замінили також 68 старих котлів на твердому паливі у школах області.

Вінницька область.