Яка, на вашу думку, головна аграрна подія і найбільше розчарування року, що минає. Чого чекаєте від року наступного?
Михайло ГЛАДІЙ, народний депутат, голова Комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин:
— Досягнень я навіть не можу знайти. Найбільш важливою подією можна назвати прийняття закону про продовження мораторію на купівлю-продаж земель сільгосппризначення, друге — нам вдалося продовжити пільги для АПК стосовно сплати податку на додану вартість, вартість якої становить 4,5 мільярда гривень для села. Велике досягнення, хоча нового нічого немає. Враховуючи боротьбу за кожну копійку, ми все-таки відстояли. Оце я вважаю позитивним.
А розчарування — ми в черговий раз не змогли запустити повноцінний ринок землі. Скільки разів продовжували мораторій і не зробили ринку. Політичні події в державі: президентські вибори, затим — до Верховної Ради, потім — чотири місяці не могли створити уряд — позначилися на цій ситуації. Здавалося, добре, знову не продаємо землю. Ні, що довше затягуємо цей процес, то більше в тінь заганяємо це питання. Виграє не власник землі, не господар, а перекупники, псевдобізнесмени.
2007-й стане роком землі — мають бути ухвалені закони, щоб перейти не лише до ринку сільгоспугідь, а й до їх збереження.
Іван КИРИЛЕНКО, народний депутат, аграрний екс-міністр і екс-віце-прем’єр:
— Найбільша прикрість року: як так сталося, що в бюджеті на 2006 рік не виявилося достатньо коштів, щоб держава знову була сильним гравцем на зерновому ринку!? Ми ж пройшли ці граблі в 2002—2004 роках. Усю гіркоту і сором відчули... Все пережили, а потім зрозуміли, що треба свого фермера, не чужого, фінансувати. Свого. У 2004-му на закупівлю збіжжя виділили майже мільярд гривень. Селяни були задоволені. Бо держава пшеницю брала по 750 гривень за тонну, тоді як за врожаю в 41 мільйон тонн могла давати вдвічі менше. Не виступи держава потужним гравцем на зерновому ринку, трейдери могли після збирання врожаю по 300 гривень за тонну скупити, бо така б склалася ціна. А так давали принаймні по 500 гривень за тонну... Трейдери мовчали, бо держава не забороняла вивіз, а купувала. Держава тоді разом з регіонами за дуже вигідними для селян цінами придбала 3 мільйони тонн. І механізм заставних закупівель також спрацював. А тепер що маємо? Знову обмеження експорту, бо собі не вистачає...
Вважаю, що здобуток року треба записувати не владі, не інституціям державним, а знову селянам. Котрі, як і раніше, вірять, як і раніше, — вирощують і годують країну. Ми собі у здобуток ще нічого не можемо записати — ще жодного разу не дали селянам так, всерйоз і надовго, вудочку. Увесь час обіцяємо рибу. А треба вудочку дати.
Мрія 2007-го і наступних років, що сільське господарство працює не лише на продовольство, а й відновлювальну енергію. Приблизні підрахунки показують: використання цукрових буряків, кукурудзи, ріпаку, сої, льону для виробництва альтернативного біологічно чистого пального дасть 12—15 мільярдів гривень для села.
Сергій РИЖУК, народний депутат, екс-міністр аграрної політики:
— Якщо брати аграрну подію, то, із законодавчої точки зору, те, що парламент не поділився на більшість, меншість, опозиційність, а був абсолютно одностайний у прийнятті дуже важливого для селян рішення про продовження пільгового режиму оподаткування агропромислового комплексу. Це дуже важливо, із тією припискою, щоб впродовж наступного року опрацювати ті ринкові та міжнародні функції, для того, щоб замінити цей режим оподаткування на схеми, механізми, які адаптовані до СОТ.
Аграрне розчарування — і прикро, й іронічно, і смішно, що глава держави, оголосивши 2006-й Роком села, не показав сам прикладу, а ми цей добрий приклад не поширили, бо його не було. Рік села так собі промайнув, прошмигнув, і ніде, в жодному куточку на селі не стало легше жити. І люди навіть не знали, що був рік села. Мабуть, не потрібно більше займатися на такому високому рівні дешевим популізмом, а йти шляхом реформ поступових і ефективних. Важко зрозуміти, що тут мало б бути з боку Президента. Ми і морально село не підтримали — я не пам’ятаю, коли Президент був у селян в обійсті, в трудовому колективі, щоб він розказав, як сам це розуміє, що малося на увазі.
Від наступного року в політичному плані чекаю стабільності. Як усі люди.
А найбільше бажання на наступний рік, щоб Верховна Рада за півріччя прийняла пакет земельних законів, зокрема про ринок землі. Треба пам’ятати, що в нас 15,5 мільйона людей живуть на селі, з них непрацездатних — половина. І ця бабця знає, що якщо вона завтра продасть ту землю, на якій усе життя працювала і нічого не мала, а продасть відповідно за ринковою ціною, то забезпечить себе хоч на старість і потримає в руках добрі гроші...
Розпитувала Галина КВІТКА.
