або Монолог на тему, чому треба «штовхати» дизельно-бензинову альтернативу

Світові процеси не оминають і Україну. Виконання вимог євроспільноти з обов’язковості додавання біологічних видів пального під час виробництва моторних бензинів в нашій державі є лише питанням часу, зважаючи на євроінтеграційний курс України. З останніх новин у цьому плані — на розгляд Верховної Ради підготовлено законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» стосовно встановлення норми обов’язкового споживання (використання) біоетанолу при виробництві бензинів моторних».

Над законопроектом тепер серйозно працюють фахівці. Пропонують навіть доповнити його статтею, яка встановлювала б для всіх виробників моторних бензинів в Україні норми обов’язкового використання біоетанолу. У 2007 році частка біоетанолу в загальному виробництві бензинів має бути не менш як 2 відсотки, у 2008-му — не менш як 3 відсотки, 2009-му — не менш як 4, 2010-му — не менш як 5,75 відсотка.

За недотримання цих норм передбачено штраф — 200 відсотків вартості невикористаного біоетанолу (за оптово-відпускними цінами), але не менш як 500 тисяч гривень.

Вигода для економіки, на яку очікують, — за умови встановлення обов’язкових обсягів споживання біологічних палив виробниками бензинів буде забезпечено збереження 10 тисяч робочих місць у спиртовій галузі. Плюс — встановиться стабільний попит на мелясу та зерно.

Нині обов’язкове використання біопального, крім Бразилії та США, вже запроваджено в Канаді, Китаї, Таїланді, Індії, Філіппінах, Японії, Австралії, країнах ЄС.

На думку народного депутата, керівника робочої групи з підготовки та опрацювання необхідної нормативної бази із законодавчого забезпечення та супроводу державної програми із запровадження в Україні альтернативних видів пального Івана Кириленка, такий підхід дасть можливість фінансово підтримати село. Але увесь світ не просто приглядається до цієї теми, а запроваджує новації. Нині серед викликів цивілізації — якщо не брати політику — на першому місці енергетичні виклики. Світ відповідає на них через сільське господарство — отримує не тільки продовольство, а й відновлювану енергію. І прибутки примножують не нафтові компанії, а одержують селяни!!! Приклад: ті самі Сполучені Штати, які за декілька останніх років побудували понад 100 заводів з виробництва етанолу. Зерно, особливо кукурудза, йде на етанол. За рік завод вартістю 150 мільйонів доларів і потужністю 100 мільйонів галонів (1 галон — 3,785 літра) окуповується. 60 відсотків цих підприємств належить фермерам. Там не стоїть питання, щоб давали з бюджету дотації, субсидії. Прибуток американські фермери отримують, пропонуючи своїм споживачам альтернативне пальне — відновлюване, екологічно чисте. У нас же розмови про біопальне тривають вже восьмий рік. Згадаймо, першу програму прийнято в 2000-му. На жаль, далі балачок ми не пішли.

Тим часом за можливість розвивати у нас виробництво біоетанолу змагаються одразу кілька держав. Зацікавилися японці — вони дуже до цього беручкі. Готові вкласти не мільйони, а сотні мільйонів у виробництво в Україні, а потім експортувати. Відбою від пропозицій немає. Усі розуміють, що в масштабах світу вже все зінтегровано: куди гроші можна було вкласти — вкладено. Терра інкогніто — це Україна і Росія з величезними сільськогосподарськими угіддями й величезними потенційними можливостями.

США виробляє зерна значно більше, ніж споживає. «Зайве» збіжжя там завжди намагалися прилаштувати на зовнішньому ринку. Тепер, прогнозується, вивезення зерна за межі держави скорочуватимуть, бо знайшли йому інше застосування. 45 мільйонів тонн кукурудзи піде цього року на виробництво етанолу. Які це обсяги! Ось чому і ринок кукурудзи піднявся?! Набагато вигідніше спрямовувати качанисту на біопальне, ніж на експорт.

Коли вигода очевидна

Так само й з цукровою тростиною, продовжує Іван Кириленко. Значну частину — понад 50 відсотків — Бразилія пустила нині на виробництво етанолу. І вже відчувається, як «підігрівається» світовий ринок цукру. Тут треба розуміти, що будь-яка держава міцно стоятиме на ногах, якщо працюватиме внутрішній ринок. Зовнішній ринок — це величезні ризики. Ми — піщинка у всьому світі. Навіть Америка не зовсім затишно почувається на зовнішніх ринках, хоча б якою потужною вона була, й інколи тримає ринок тільки військовою присутністю. Тепер у США крокують до пальної незалежності. Америка цього року виробить 15 мільярдів літрів етанолу, через два роки — 30 мільярдів літрів. Близько 25 мільйонів тонн — відновлюваного пального.

З кожним відсотком у сумішевому бензині етанолу на десятки відсотків знижуються шкідливі викиди. Етанол заміняє ті присадки і добавки, що спричиняють викиди, за які так піклується світове товариство через Кіотський протокол. Отже, екологія — раз.

Друге: маємо відновлюване джерело енергії. Відновлюване! Кожного року виростив і маєш. Те, що під землею, — вичерпне, і на пам’яті вже нашого покоління воно закінчиться. І ті, хто раніше про це подбав, сьогодні вже на коні, а завтра будуть незалежні. Ми ж про це тільки думаємо і дуже довго запрягаємо.

Третє: енергетична незалежність. Це надзвичайно важливо. Коли від когось енергетично залежні, ми вже відчули, що це значить — рівносильно зашморгу на шиї.

І четверте: сільське господарство. Ми увесь час крутимося і так чи інакше виходимо на питання державної підтримки, скільки у бюджеті там заплановано. Та не це головне. Я вже кілька років кажу: головні гроші для селян не в бюджеті. Ми виробляємо продукції на 60 мільярдів гривень, плюс-мінус 3—4 мільярди прямої підтримки, заплановані в бюджеті, не рятують ситуації. Пишуть 8 мільярдів гривень, але ж треба дивитися, де пряма підтримка, а де — непряма, де — доходить до селянина, а де —губиться в інших структурах. Це рятує ситуацію? Ні. Зовсім інші треба шукати підходи. Ми щороку споживаємо більш як 10 мільйонів тонн світлих нафтопродуктів — 6 бензинів, 4 —дизельного пального. За наших можливостей — це 10 мільйонів гектарів «енергетичних» сільгоспкультур. 10 мільйонів гектарів під цукровим буряком, кукурудзою, ріпаком, соєю, льону за гарною ціною — оце вихід сільському господарству.

Але якщо ми дуже довго запрягатимемо, то купуватимемо чуже. Коли заливаємо на заправці європейський А-95 по 4.65 за літр — якраз і є той, що вже з еталоном, можливо, зроблений там з нашої сировини. Уже ми потихеньку сідаємо на голку, хоча можемо у себе продукувати.

Аграрії, ловіть інвестора!

Америка більше зайнята етанолом, бо там усе на бензині. Європа — біодизелем, бо двигуни переважно дизельні. А нам і те, і те актуальне. З ріпаку тільки починаємо. І з сої можна робити. З кукурудзи спокійно можемо 8 мільйонів тонн виробити! Якщо з качанистої випускати етанол, як робить Америка, нам треба її 12 мільйонів тонн. Найвигідніше продукувати етанол із цукрової тростини, інших цукровмісних культур. У нас з буряку — скільки відходів. А скільки цукру — у нинішньому сезоні перевиробництво! У чому проблема? — На етанол.

А яка перспектива для фермерів! У США за два роки —жодного банкрутства фермерських господарств. Їх — 2 мільйони. Є внутрішній ринок, є стабільні гроші, є стабільна перспектива на багато десятиліть уперед.

Що нам треба робити? Максимально залучити гроші, щоб запустити потужності. Робити ставки на свої зони вирощування. В оренді багато землі, і тут же завод. Але мають бути створені однакові умови і для внутрішніх, і зарубіжних інвесторів. Приміром, на 10 років — податкові канікули. Так робили Америка, Бразилія — щоб пішло те, що буде затребувано десятиліття наперед, доки людство чогось іншого не придумає. Дати сигнал усім: 7—10 років правила гри не змінюватимуться. Наприклад, знизити акциз на етанол, знизити податок на додану вартість на техніку та обладнання, які не виробляються в Україні. Сьогодні цих доходів у бюджеті немає — їх в природі не існує. Виробництво дасть нам тисячі додаткових робочих місць, наша сировинна база буде задіяна. Готова продукція піде на експорт — нехай іде на експорт. Буде попит на внутрішньому ринку — тут продаватиметься.

Із тонни кукурудзи — більш як 300 кілограмів спирту, а решта 2/3 маси — чудовий корм для тваринництва. Було б по-розумному біля оцих заводів мати відгодівельні комплекси. Собівартість-то пішла на спирт, у рамках однієї структури — агрооб’єднання, фірми, в рамках одного господаря тваринництво стає вигідним.

Краще дати це у приватні руки. Але державне око має бути — передусім стандарти якості. Дуже бажаний іноземний капітал — закордон має досвід.

Звісно, нафтові компанії доведеться законодавчо змушувати включати в пальне біоетанол та біодизель. Не те, що вони тепер додають — дешеві, але дуже шкідливі речовини. Тому можна прогнозувати супротив нафтового бізнесу. Щоб його не було, Америка на 13,5 цента на сумішевий бензин знизила акциз. Тобто на 70 копійок зменшується податок. Це вигідно нафтовій компанії? В Америці вигідно. Без зиску для всіх ланок ланцюжка не можна йти. Треба, щоб було вигідно і нафтовим компаніям, і селянам, і тим, хто робить біопальне...

Розмовляла Галина КВІТКА.