Рішення Богдана Шиби балотуватися на посаду Луцького міського голови для багатьох виявилося несподіваним. Адже на момент виборів він обіймав посаду першого заступника голови Волинської облдержадміністрації. Однак Богдан Павлович зумів набрати найбільшу кількість голосів.
— Богдане Павловичу, зрозуміло, певний досвід керівної роботи уже був за плечима. І все ж, що спонукало балотуватися на посаду міського голови?
— Не можу сказати, що рішення далося легко. Але, працюючи в облдержадміністрації, вісімдесят відсотків часу мені доводилося займатися самоврядними проблемами: підготовка до опалювального сезону, робота житлово-комунального господарства. З ними стикався і тоді, коли очолював районну раду. З’явилися певні напрацювання, які, парадоксально, але факт, не міг реалізувати на посаді першого заступника ОДА. І тоді я прийняв рішення спробувати реалізувати задумане на практиці.
— І з чим зустрівся новообраний голова, коли переступив поріг кабінету?
— З боргами.
— На яку суму?
— Близько 20 мільйонів гривень, з них — 7,5 мільйона борги житлово-комунальних підприємств. Мої попередники укладали договори на проведення робіт, не передбачивши у міському бюджеті коштів на них. Але це вже позаду. Ми зуміли знайти резерви і у новий рік, переконаний, увійдемо без старих боргів. Понад те, нині підприємства ЖКГ також працюють ритмічно, хоча ще нещодавно їхні рахунки були заблоковані підрядниками у судах.
А розпочали з елементарного: навели порядок. Адже у житлово-комунальний сектор вкладалися мільйони, а жителі отримували неякісні послуги. Нині роботу житлово-комунальної сфери аналізує контрольно-ревізійне управління. Іще одна тема — наші дороги. Вони, напевне, — найдорожчі в Україні, хоча якість викликає чимало нарікань.
У кожній із цих сфер ми встановили контроль за проходженням коштів. І завдяки цьому вдалося не тільки погасити борги, а й виконати більшу частину запланованих робіт. Зокрема, відремонтувати дороги.
Іще один резерв, який ми віднайшли, — плата за оренду комунального майна. Не можна, щоб
«свої люди» орендували приміщення за копійки, а прибутки — і досить великі — отримували за «тіньову» суборенду. Відтепер будь-який підприємець може навіть через Інтернет довідатися про вільні комунальні метри і їхню вартість.— У Луцьку одними з перших в країні підняли вартість тарифів на житлово-комунальні послуги. Як жителі сприйняли такий крок міської влади? Який рівень проплат за надані послуги?
— Перш за все висловлю вдячність городянам, що вони сприйняли такий крок із розумінням. Однак ми не брали цифри зі стелі, а провели детальні розрахунки. А тому зростання житлово-комунальних тарифів відбулося у два з лишком рази. Тарифи обгрунтовані і вони покривають виробничі затрати. Саме тому розрахунки за спожитий газ перевищують 100 відсотків. Трохи гірше — за гарячу воду: близько 85 відсотків. Однак це вже проблеми постачальників послуг. Немає гарячої води — люди не платять. Як і за опалення у разі його відсутності.
— А що це за луцьке ноу-хау, про яке заговорили на початку осені, коли люди, щоб не платити за житлово-комунальні послуги, масово почали зніматися з реєстрації?
— Я заборонив чиновникам говорити на цю тему. Бо це право людини: реєструватися чи ні.
А розпочалося з твердження: мовляв, наші лікарі обслуговують більше лучан, аніж кількість тих, хто платить за житлово-комунальні тарифи. Отож довелося поцікавитися в органах реєстрації, скільки ж насправді громадян знімається з обліку? З’ясувалося: приблизно 400 чоловік у місяць. Однак не тисячі. Отож я порадив передусім покращити якість надання послуг, а не шукати причини для свого виправдання.
— У листопаді на засіданні Ради національної безпеки та оборони ситуацію в житлово-комунальній сфері назвали катастрофічною. А Президент навіть порадив залучати до роботи у житлово-комунальній сфері приватні структури, щоб створити конкуренцію і таким чином поліпшити якість роботи. Що ви думаєте з цього приводу?
— Якщо чесно, то я категоричний противник такого підходу. Бо у нас поки що у цій сфері цілковитий хаос. Скажіть, будь ласка, чому водопостачання у нас здійснюється лише до стіни житлового будинку, а не до квартири. Чому про заміну прокладки у крані повинні думати житлово-експлуатаційні контори, утримувати сантехніків і витрачати на це кошти, які повинні йти на ремонт дахів? Звідси — парадокс: вкладаються величезні кошти, громадяни платять за послуги, а якості обслуговування як не було, так і немає.
На нашу думку, підприємства, які надають послуги, повинні укладати угоди з кожним споживачем безпосередньо і тоді думатимуть про те, щоб поставити лічильники тепла, води, бо не буде на кого списувати усі затрати. Не буде посередників — і справи поліпшаться.
А щодо приватників. Так, можна провести конкурс на вивезення сміття, прибирання вулиць. Але вони повинні конкурувати з комунальними підприємствами і на практиці доводити свою ефективність.
— Чи готовий Луцьк конкурувати з Рівним за право бути столицею краю після адміністративно-територіальної реформи?
— Ті, хто говоритиме про необхідність адміністративно-територіальної реформи, дуже швидко зійдуть з політичної арени. Передовсім про це свідчить історичний досвід. Варто лише пригадати, скільки пролилося крові за межу. Отож ніхто нічого не перекроюватиме.
А з другого боку, не можна поліпшити якість послуг, лише механічно перекроївши межі місцевих ради і збільшивши кількість жителів. Коли свого часу мене обрали головою Турійської районної ради, майже усі сільради були дотаційні. Однак нам вдалося вийти на інші показники. І, повірте, подібного можна досягти у кожному районі.
Понад те, у Франції нараховується понад сорок тисяч комун — маленьких і великих, — але чомусь там ніхто не поспішає когось з кимось об’єднувати, знову ділити межі. Кожен населений пункт — унікальний, має свої традиції і звичаї, а тому запропонована модель адміністративно-територіальної реформи була нежиттєздатною уже при зародженні.
— У Конституційному Суді перебуває проект змін до Основного Закону країни щодо розширення прав місцевого самоврядування. На вашу думку, такі зміни необхідні? Які закони потрібні, щоб місцеве самоврядування не стояло з простягнутою рукою?
— Я гадаю, сьогодні передусім треба говорити про те, що кожен повинен виконувати свою частку роботи і нести свою відповідальність. Органи місцевого самоврядування могли б взяти на себе більше повноважень і отримали б більше можливостей для їх виконання. Однак поки що функції і повноваження не визначені на центральному рівні, зокрема Кабінету Міністрів. Тож місцеві органи виконавчої влади змушені брати на себе більше, аніж потрібно. А хотілося б, щоб відповідальність була обопільною. Візьмімо, для прикладу, ті ж тарифи на житлово-комунальні послуги. Якби уряд, як і передбачає закон, взяв на себе частину цієї ноші, а іншу — виконком, нашим громадянам було б не так тяжко. Однак зміни до бюджету не внесли, у місцевому також немає достатньо коштів, і ці проблеми знову лягли на плечі співвітчизників.
— А яким буде бюджет Луцька у новому році? Грошей вистачить на всі програми?
— І знову ми стикаємося з проблемою відносин з центром. Нам скинуть контрольні цифри, де обсяг бюджету зросте на третину. Але настільки ми повинні будемо забезпечити його своїми доходами. Звідки? Скажуть: продавайте землю, нерухомість.
На мою думку, настав час переглянути такі підходи формування бюджету. Повинні бути податки, закріплені за громадами. І найперше — треба запровадити податок на нерухомість, який і повинен стати бюджетоутворюючим для місцевих громад.
Проте ми не скаржимося, а працюємо. Скажімо, завдяки довірі підприємств і підприємців маємо серйозне наповнення міської казни. Очікуємо перевиконання планового показника з надходжень на шість відсотків. Поки що левову частку бюджету витрачаємо на виплату заробітної плати і плату за енергоносії. У майбутньому плануємо серйозно збільшити витрати на будівництво доріг, ремонт зовнішніх мереж постачання тепла, води, каналізації.
— Біля дверей вашого кабінету висить сертифікат якості...
— Це — міжнародний сертифікат ІSO 9001. Луцьк — перший обласний центр, де органи місцевого самоврядування удостоєні такої честі. Нам його вручили 14 грудня. Йдеться про надання послуг високої якості. Адже влада існує для людей. А тому ми почали з апарату виконкому. Розділили його на департаменти, щоб у його межах можна було вирішити необхідну проблему. Скажімо, є департамент земельних ресурсів. Він об’єднав усі відповідні служби. І тепер кожен мешканець міста може отримати відповідний документ у визначений законом термін, не бігаючи по колу по кабінетах, не знімаючи шапку перед кожним чиновником, щоб отримати необхідний підпис. Приміром, якщо людина звернулася 5 числа, то 10 могла забрати необхідний документ.
Сертифікат, окрім цього, дає можливість виходу на міжнародні фінансові ринки. Нині напрацьовуємо конкретні проекти, з якими стукатимемо у двері українських і європейських фінансових інститутів.
— Дякуємо за розмову і бажаємо успіхів.
— Користуючись нагодою, хочу привітати колектив
«Голосу України» і читачів газети з наступаючим Новим роком і Різдвом Христовим!Розмовляли Микола ЯКИМЕНКО, Володимир КОРОЛЮК.
