Міністр агрополітики прийшов до ворожки. «Поворожи», — просить. А вона: «Усе як на сповіді скажу, милий. Тебе або навесні посадять, або восени приберуть».

Нині цей анекдот особливо актуальний. Відставка аграрного міністра — лише справа часу, адже проколів в аграрній політиці допущено чимало. І якщо на початку року в АПК, за великим рахунком, була одна нерозв’язана проблема — російське ембарго на ввезення м’ясо-молочної продукції, то нині до неї додалася ціла купа. Особливо серйозні проколи на зерновому ринку. От-от новий рік, а в країні й дотепер навіть врожай хлібних культур не пораховано. Хоча під час жнив сам Ю. Мельник прогнозував щедрий врожай — зберемо, мовляв, 38 млн. тонн зернових. Ближче до зими очікуваний хлібний достаток перетворився на великий знак питання. Давати доручення міністерству підбити-таки зерновий баланс, щоб врешті-решт визначитися, чи достатньо хліба в країні і скільки його можна пустити на експорт, десь місяць тому довелося навіть Прем’єр-міністрові. Чи то зерна немає, чи то часу не вистачило... Сказати чітко можна одне: із запланованих 400 тисяч тонн до державного засіку закуплено ледь більше половини.

Зернова невизначеність істотно зіпсувала імідж України на міжнародній арені. Через запроваджені з подачі МінАП обмеження на експорт пшениці, кукурудзи, ячменю і жита українській делегації довелося давати пояснення під час офіційного візиту Прем’єр-міністра В. Януковича до США. Тепер у нашої країни, напевно, виникнуть труднощі і зі вступом до СОТ — якщо не зможемо довести, що обмеження було спричинено реальною загрозою для продовольчої безпеки.

Не без сприяння аграрного відомства у коматозному стані опинилася цукрова галузь. Через значне перевиробництво оптова ціна на солодкий пісок упала до 2,5 гривні за кілограм. Цукрові заводи зазнають збитків — щоб розрахуватися з кредиторами і постачальниками матеріально-технічних ресурсів, вони змушені продавати його нижче за собівартість. Заява МінАП про попередню домовленість із Москвою стосовно постачання на російський ринок українського цукру виявилася порожніми обіцянками. А закупівля солодкого піску до держпродрезерву підзвітним міністерству Аграрним фондом стала відвертим «дерибаном» бюджетних коштів. З цієї причини грудневі торги було скасовано.

Нинішньому міністрові можна, звісно, списати все на попереднє керівництво МінАП. Але на Ю. Мельника, як і на багатьох інших міністрів, котрі в складі уряду менше півроку, презумпція невинності не поширюється. З однієї причини — до призначення в серпні 2006-го на посаду керівника головного аграрного відомства країни він з жовтня 2005-го посідав ще вище крісло — віце-прем’єра з питань АПК. А якщо зважити на те, що, перебуваючи в ранзі заступника аграрного міністра, Ю. Мельник «пережив» не одного керівника МінАП — його заява про те, що за рік на селі багато не зробиш, звучить, щонайменше, непереконливо.