Пристрасті навколо приватизаційних процесів землі в Україні не вщухають. Дещо остудив їх нещодавно ухвалений Верховною Радою України закон щодо заборони продажу земель сільськогосподарського призначення до прийняття відповідних законодавчих актів. Однак продовження мораторію ще на рік чиновництво, схоже, використовуватиме з найбільшим зиском. На таку думку наштовхує наказ голови Державного комітету із земельних ресурсів про створення додаткової структури — корпорації «НВО «Землеустрій України».

Як вона відповідає інтересам суспільства і як сприятиме проведенню земельної реформи, ми поцікавилися у голови Всеукраїнської організації «Ліга захисту прав землевласників і землекористувачів «Земля України», кандидата географічних наук Олександра ЧЕРПІЦЬКОГО.

— Насамперед два слова щодо мораторію. Це повертає нас знову в сумнозвісні комуністично-колгоспні часи, коли селянин ніби й мав земельну власність, а насправді — ні. Знову — обман народу.

Для контролю і проведення в рамках закону приватизації землі в Україні є давно відпрацьована система з мережею науково-дослідних і проектних інститутів. Їх нараховується 26, головний — у столиці, решта — по одному в кожному регіоні. Вони мають достатньо фахівців для виконання завдань будь-якої складності. Щоправда, матеріально-технічна база кожного із інститутів нікудишня, бракує сучасних технологій для проведення моніторингу і землеустрою.

— Отже, новостворена структура в системі Держкомзему — «НВО «Землеустрій України» усуне ці проблеми?

— Жодним чином. Поміркуйте самі: є головний інститут, який виконує роль головної наукової установи. Це методичний центр кадастрової служби України, тобто головний розробник основ землеустрою і кадастру. Замість того, щоб посилити його, роль науки у проведенні земельної політики нівелюються і функції ці перебирають на себе чиновники Держкомзему.

— Але ж цю надбудову очолюватиме член-кореспондент УААН Антон Третяк...

—... котрий є одним із тих «науковців», з вини яких, вважають деякі народні депутати, реформа зайшла у безвихідь. Це по-перше. По-друге, голова Держкомзему чомусь призначає генеральним директором сторонню людину, яка сьогодні не працює в системі цих наукових інститутів. (До речі, свій шанс у цій системі він мав можливість використати не раз).

Як мені відомо, закон не забороняє для інститутів створення якихось нових об’єднань. Але це мало б бути на добровільній основі. А ми бачимо волюнтаристський підхід — за принципом власної доцільності.

Викликає подив і сам порядок формування статутного фонду надбудови — два відсотки від обсягів виробництва за попередній фінансово-господарський рік. Відповідно, згідно з цими частками відбуватиметься і розподіл прибутків. Даруйте, а якщо десь у Хмельницькій чи Херсонській областях наступного року ці обсяги зростуть удвічі, чому вони мають отримувати вдвічі менше дивідендів?

Ще одне, не менш істотне. Урядова програма створення автоматизованої системи державного земельного кадастру триває вже вісім років, а системи немає. Народні гроші, виділені для цієї мети, розтанули, кажуть, як вода на піску. Розумію: сьогодні, щоб на сучасному рівні проводити земельно-кадастрові і землевпорядні роботи, потрібні сучасні технології і відповідне обладнання. А на це потрібне пристойне фінансування. Звідки його взяти? Державний бюджет і так тріскається по швах.

Мінприроди провів зустріч і відповідні консультації з відомою і авторитетною канадською фірмою МDА, яка має одну із найкращих земельно-кадастрових систем нового покоління у світі. Вона володіє передовими технологіями, має супутникову телекомунікаційну мережу тощо і готова взяти на себе дистанційне зондування землі й надання необхідної допомоги Україні. Істотним є і той факт, що іноземна корпорація готова взяти участь у фінансуванні цієї програми. Але це не зацікавило Держкомзем. За власні кошти канадці приїхали в Україну і провели презентацію своїх можливостей і напрацювань. На цьому заході вітчизняна кадастрова служба при Держкомземі України взагалі була представлена, здається, кимось на рівні заввідділу.

Гадаю, за цим фактом, як і за намірами насадити п’яте колеcо на держкомземівську колісницю, стоять чиїсь нерядові інтереси. Те, що недержавні, і неселянські, — це напевне!