Навіть мені — фахівцю з приватизації з багаторічним стажем — важко відповісти на запитання, що нині діється з приватизаційними процесами в Україні. За чотирнадцять років професійної роботи в галузі приватизації (дванадцять років роботи на керівних посадах у Фонді державного майна України, з яких п’ять — керівництва цим органом) я, здавалося, бачив усе. Але те, що відбувається нині в українській приватизації, викликає величезне здивування.

Насамперед у так званої «антикризової коаліції» взагалі немає будь-якої зрозумілої не тільки фахівцям, а й громадськості стратегії проведення приватизації. І досі ніхто не бачив програму приватизації на 2007 рік, жодного виступу або заяви з уряду від посадовців вищого рівня на цю тему ніхто не чув. Події, які нині відбуваються в процесі приватизації, ніхто ні від фонду, ні від Кабінету Міністрів не коментує та не роз’яснює.

Отже, з вкрай нагального питання економічного життя держави маємо цілковиту тишу. І це при тому, що завдання з надходження коштів до державного бюджету від приватизації виконуються лише на 15 відсотків, а рік закінчується. А це означає, що соціальні програми уряду майже на два мільярди гривень будуть під загрозою недовиконання.

Замість того, щоб наполягати на збільшенні обсягів приватизації від Фонду державного майна, уряд напряму або опосередковано скасовує конкурси з продажу стратегічних об’єктів. Тільки за сто днів своєї «антикризової» діяльності фонд за дорученням уряду скасував конкурси з таких підприємств:

«Луганськтепловоз»; «Комсомольське рудоуправління»; «Укрнафтопродукт».

Дивна ситуація виникла довкола підприємства «Луганськтепловоз». Конкурс, з його приватизації, не без участі уряду В. Януковича, призупинений рішенням суду. Це не дало можливості державі отримати до свого бюджету щонайменше 290 млн. грн.

Нині продається 38 відсотків власності Комсомольського рудоуправління. Стартова ціна її становить сто мільйонів, однак Фонд держмайна встановив додаткові умови конкурсу. Спеціальна комісія Верховної Ради звернула увагу фонду на неприпустимість встановлення додаткових умов і рекомендувала використовувати таку систему й надалі. Необхідно внести зміни до законодавства, які заборонили б фонду обмежувати кількість покупців у процесі приватизації.

Отже, по-перше, уряд такими діями остаточно підриває інвестиційний клімат в Україні, оскільки конкурси скасовуються вже після подання заяв від покупців та внесення грошової застави на участь у конкурсі.

По-друге, тільки вдалий продаж цих підприємств на відкритих та прозорих умовах міг би забезпечити виконання завдань з надходження коштів до бюджету на цей рік. Але, мабуть, «антикризовій коаліції» це не потрібно, бо вона ставить перед собою якісь інші завдання, які нічого спільного з потребами суспільства не мають.

Ще більший подив викликає перелік об’єктів, які підлягають приватизації у 2007 році, що подав уряд на затвердження Верховної Ради. Цей перелік начебто має забезпечити надходження до бюджету від приватизації наступного року аж 10 млрд. грн. та зобов’язати Фонд держмайна це зробити. Але сама назва переліку «орієнтовний» позбавляє його будь-якого сенсу, оскільки не є обов’язковим для виконання фондом. Водночас Кабмін має право передавати в наступному році будь-які об’єкти, що не увійшли до цього переліку. Тоді постає запитання: навіщо цей перелік взагалі потрібен депутатам? По-друге, в цьому переліку —знову більш як 100 підприємств, які, за великим рахунком, на сьогодні неможливо продавати. Бо вони перебувають у стадії банкрутства, санації або ліквідації. Який сенс включати їх у завдання, незрозуміло.

Розмови уряду та Фонду держмайна про те, що об’єкти продаватимуться із землею на конкурсах з ознаками аукціону, не що інше, ніж нереальні бажання. Будь-який професіонал знає, що із землею можна продавати ті об’єкти, які ще готуються до приватизації (тобто державні, або ті, де держава має 100 відсотків акцій).

Це пояснюється тим, що треба провести експертну оцінку землі, оформити всі документи на її приватизацію та включити до статутного фонду акціонерного товариства. На це необхідно дуже багато часу і за один рік можна і не встигнути. Тим більше що жодного прикладу такого продажу ще немає, а точаться одні розмови. Щодо продажу на відкритих конкурсах з ознаками аукціону, то ми маємо тільки один вдалий приклад такого конкурсу — це повторний продаж «Криворіжсталі», який був проведений завдяки зусиллям Президента та уряду Тимошенко і Єханурова. До речі, керівництво нинішнього уряду його, мабуть, таким вдалим не вважає. Член фракції Партії регіонів, колишній голова Фонду держмайна Михайло Чечетов чомусь упевнений: перший раз «Криворіжсталь» продалася більш вдало, хоча і за ціною в шість разів меншою, але головне, що своїм інвесторам.

Отже, крім переліку, важливою є процедура, за якою продаватимуться об’єкти: так, як першого разу продавали «Криворіжсталь», чи вже так, як вдруге — за «помаранчевого» уряду. Від цього насамперед залежить, скільки коштів надійде до бюджету наступного року. На жаль, на ці запитання, які, без сумніву, турбують не тільки фахівців, а й громадян України, ні уряд, ні Фонд державного майна не дають жодної відповіді. Мало того, вищенаведені приклади переконують нас у тому, що приватизація наступного року не буде прозорою та відкритою, як того вимагає громадськість.

Для того, щоб не бути тільки критиком сучасних приватизаційних процесів, я, як народний депутат України, підготував низку змін до законодавства про приватизацію. Разом з головою Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації Верховної Ради України Андрієм Кожем’якіним внесено законопроект, який забороняє Фонду державного майна встановлювати додаткові умови участі покупців у конкурсі. Це позбавить фонд можливості визначати наперед переможця конкурсу за рахунок специфічних умов, як це робилося колись. Крім того, я пропоную до другого читання внести зміни до закону про Фонд державного майна України, які передбачають, що фонд має право скасовувати оголошені конкурси винятково на підставі рішення суду, яке набуло чинності (тобто не було оскаржене в суді у встановленому законодавством порядку). Якщо ці зміни будуть підтримані народними депутатами, частину тих проблем, про які я розповідав, буде вирішено. Крім того, голосування стосовно цих законопроектів буде своєрідним тестуванням реальної позиції «антикризової коаліції» і дасть відповідь громадськості — яку саме приватизацію проводитиме уряд надалі.

Водночас не можна не бути стурбованим намаганнями антикризової коаліції внести зміни до законодавства з питань приватизації, які передбачають таке: у разі повернення об’єкта приватизації до державної власності за рішенням суду, покупцеві повертається сума, фактично отримана від повторного продажу, яка може бути меншою за ціну, сплачену первинним покупцем.

Про те, що такі новації можуть бути на практиці реалізовані стосовно «Криворіжсталі», вже заявили публічно голова Фонду державного майна України Валентина Семенюк та народний депутат від Партії регіонів Михайло Чечетов.

Варто згадати, що озвучені минулого року урядом Юлії Тимошенко плани масштабної реприватизації (націоналізації) призвели до стрімкого руйнування інвестиційної привабливості України, хоч тоді йшлося про відшкодування власникам сплаченої ними суми, як це передбачено чинним законодавством. Сьогодні керівництво Партії регіонів заради перерозподілу власності в інтересах «своїх» олігархів готове остаточно зруйнувати інвестиційний клімат у державі, що неминуче призведе до зменшення виробництва й бюджетних надходжень, скорочення соціальних програм і виплат бюджетникам — вчителям, медикам, науковцям тощо.

Олександр БОНДАР, заступник голови Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації Верховної Ради України, заступник голови УРП «Собор».