Футзал. Київ. Шостий міжнародний турнір команд ветеранів пам’яті заслуженого майстра спорту, заслуженого тренера України Віктора Колотова. 24 грудня. Спорткомплекс ВПУ №25. Головний арбітр — Ігор Ярменчук (Київ).

Перший раунд. «Динамо» (Київ) — «Єнакієвець» (Єнакієве). 7:1. ФК «Аборигени» (Луцьк) — «Інтеркас» (Київ). 0:3. «Динамо» — команда міста Салават (Росія, Башкортостан). 4:0. «Євробіс» (Київ) - «Аборигени». 2:5. «Єнакієвець» — команда міста Салават. 2:3. «Євробіс» — «Інтеркас». 1:2.

Матч за 3-є місце. «Аборигени» — команда міста Салават. 3:1. Фінал. «Інтеркас» — «Динамо». 6:4.

У цьому залі відбулися вже треті такі змагання. І це не випадково, бо директор училища, заслужений працівник освіти України Юрій Леонтійович Морзе дуже приязно ставиться до футболу. До речі, київські ветерани ось уже протягом семи років щонеділі, починаючи з десятої ранку, мають можливість безплатно потренуватися, пограти на цій базі, відвідати сауну.

А тепер про самі змагання. Дуже раділи своєму третьому місцю лучани. Особливо президент їхнього клубу Віктор Григорович Чорнуха — депутат обласної ради, заслужений будівельник України. Був задоволений і гравець цієї команди на прізвище Тимощук. Але то був, зрозуміло, не півоборонець збірної України і донецького «Шахтаря», а його тато — Олександр.

Він розповів кореспондентові «Голосу України», що в їхньому колективі колишніх професіоналів немає. Геть усі — аматори. А завдяки своєму президентові вони є учасниками багатьох турнірів не тільки в Україні. Змагалися в різних містах сусідньої Польщі.

Про те, як потрапили до Києва на турнір пам’яті Віктора Колотова ветерани з далекого Башкортостану, розповів начальник команди з Салавата — Ратцил Тагіров.

— Ми виступали на турнірі пам’яті Віктора Михайловича Колотова на його батьківщині, в Казані. Але там цього року змагання не проводили. Натомість нам запропонували звернутися до українців. Отож зв’язалися з Володимиром Миколайовичем Трошкіним. І от ми — у столиці України. Дуже раді і вдячні за гостинність. Залюбки приїдемо сюди ще, якщо запросять. До речі, наша команда справді ветеранська. Наймолодшим двом гравцям по 47 років. Решті далеко за п’ятдесят. І лише один із нас — Дамір Рахматуллін — колись грав у першості СРСР в класі Б. Це не динамівці, де що не гравець, то зірка. Чого хоча б Олег Саленко вартий...

Цікавою командою виявилася «Єнакієвець». Хоч і не здобув призового місця. Однак діяв настирно, самовіддано. А присутність у лавах колективу на майданчику їхнього славного земляка Володимира Трошкіна, додавала цьому учасникові особливого шарму.

Фінал виявився таким, що гострішого й не придумаєш. Переможці попереднього турніру — футболісти «Інтеркасу» — в дебюті забили чотири (!) м’ячі у ворота динамівського воротаря Андрія Ковтуна. Однак на перерву команди пішли за рахунку 4:4. Здавалося, психологічна перевага на боці «Динамо». Однак їхній суперник абсолютно не знітився. Навпаки, почав діяти гостріше і наполегливіше. Забив іще два м’ячі і не пропустив жодного. А гравець «Інтеркасу» Олег Волотьок (колись грав у київському «Динамо») отримав приз найкращого на турнірі.

Серед почесних гостей можна було побачити славних представників багатьох попередніх поколінь українського футболу, ціле сузір’я майстрів найвищого класу: Андрій Біба, Віталій Хмельницький, Віктор Серебренников, Євген Рудаков, Ігор Зайцев, Олег Лоєвський, Олександр Щанов, Станіслав Євсеєнко, Віктор Мірошин, Олег Кузнецов, Віктор Звягінцев, Андрій Баль, Олексій Михайличенко. Найстарші з числа цієї блискучої команди отримали чудові подарунки (екіпіровку від ФФУ).

І насамкінець про чи не найголовніше: Володимир Трошкін, Віктор Гризлов, Сергій Вєсєлов, Віктор Лялін та їхні числені колеги робили, роблять і робитимуть усе можливе, щоб турніри пам’яті легендарного Віктора Колотова і надалі в грудні збирали колег, друзів, соратників, прихильників цієї видатної людини і спортсмена з усіх куточків колишнього Союзу. Адже змагання вже набули статусу міжнародних.

Сторінку підготував Віктор БРАНИЦЬКИЙ.