У вашій газеті двічі були опубліковані матеріали про так називану «козацьку віху XVІІ століття» (Навроцький В. Козацька віха — пам’ятник українським матросам у Криму // Голос України, 1997, 23 травня; Хоменко В. Козацький хрест над Ореандою // Голос України, 2002, 21 червня).

На жаль, усе, викладене в статтях про цю «віху», не витримує елементарної критики. Давайте відновимо істину заради поваги до минулого нашої Батьківщини.

Таврида — земля неповторна. Тисячі історичних пам’яток нагадують про багатовікове минуле нашого краю.

На жаль, почали з’являтися пам’ятки, присвячені історичним подіям, яких... не було. А творці пам’яток-фантомів видають їх за творіння давно минулих днів.

13 березня 2005 року один із жителів Ялти надіслав листа Президенту України В. Ющенку. У листі, зокрема, йшлося про «козацьку віху XVІІ століття». Автор писав:

«... Хочу нагадати епізод нашої історії, пов’язаний із запорізьким козацтвом, пам’ятну віху якого, у вигляді 2-метрового кованого хреста зі свинцевою табличкою, вмурованою в його підніжжя з написом «Козацька віха XVІІ століття» я знайшов у горах Південнобережжя 25 років тому на одній із терас Південного схилу вершини «Ай-Ніколь» («Святий Микола»), що панує над колишнім маєтком О. Безбородька «Нижня Ореанда».

Автор листа доходить висновку, що ініціатор встановлення хреста — О. Безбородько, виходець з еліти козацтва, полковник, випускник Києво-Могилянської академії, особистий секретар Катерини ІІ, ясновельможний князь, канцлер Росії. «Природно, ні царі, а поготів радянська влада установити хрест козацтву, тим більш у пам’ять про XVІІ століття, не могли, а тим часом він відігравав в історії Запоріжжя особливу роль».

Автор наголошував, що хрест символізував «не тільки ворожі, а часто і тісні союзницькі відносини кримських татар і запорожців ще з тих часів, коли Росія до Криму жодного відношення не мала».

І на завершення: «Сподіваюся... віха отримає таки статус пам’ятки державного значення...».

Лист було підписано доктором медичних наук і краєзнавцем Володимиром Володимировичем Навроцьким.

Із секретаріату Президента України лист було передано в Управління справами Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Відтіля — в Республіканський комітет з охорони культурного спадщини, звідти — в Робочу групу Зводу пам’яток історії і культури України по Автономній Республіці Крим, де мені, зокрема, доручили докладно розібратися в суті справи і підготувати відповідь на лист заявника.

17 червня 2005 року відповідь за підписом начальника Робочої групи Зводу пам’яток історії і культури України по Автономній Республіці Крим А. В. Хливнюка пішов по інстанціях (документ цитуємо з деякими скороченнями. — Ред.):

«У своєму листі Володимир Володимирович Навроцький, що народився 1928 року в м. Полтаві, з 1954 року житель м. Ялта, лікар-пульмонолог, доктор медичних наук, повідомляє про так звану «Козацьку віху XVІІ століття» — хрест, що знаходився на горі Ай-Нікола на Південному березі Криму під Ореандою...

У результаті вивчення документів, консультацій із багатьма компетентними фахівцями, одержання додаткових історичних і фактологічних відомостей від В. В. Навроцького, а також відвідування з ним 14 червня 2005 року гори Ай-Нікола, можна повідомити таке:

1. Автор повідомляє в листі від 13 березня 2005 року про двометровий кований хрест (зі свинцевою табличкою), що його він знайшов 25 років тому, тобто в 1980 році. Втім, ця дата суперечить свідченню самого Навроцького, бо в листі від 17 травня 2005 р. він пише: «Старий металевий хрест було спиляно року 1970...». Мало того, в особистій розмові В. В. Навроцький уточнив, що хрест знайшла його дружина Ірина Вікторівна 1967 року (магнітофонний запис від 14 червня 2005 р.).

2. В. В. Навроцький представив оригінал зробленої їм фотографії «Козацької віхи», як він сам сказав, у рік її виявлення (1967 р.? 1970 р.? 1980 р.? «Сорок років тому», тобто в 1965 р.?). Однак у даному випадку важливе навіть не датування знімка, а його зміст. Експертиза фотографії хреста дає підставу з великим ступенем імовірності говорити, що цей хрест не був кованим, старовинної роботи, а був виготовлений у наш час зі сталевого профілю прямокутного перетину методом електрозварювання.

Експертиза свинцевої таблички

«КАЗАЧЬЯ ВЕХА //

ИСТОРИЧЕСКИЙ ПАМЯТНИК//

ХVІІ ВЕКА //

ОХРАНЯЕТСЯ [очевидно, ЗАКОНОМ]»

дає всі підстави стверджувати, що ця табличка виготовлена в радянські часи, бо текст виконано за правилами нової орфографії російської мови (Декрет РНК РРФСР від 10 жовтня 1918 року). Табличку відлито вкрай непрофесійно, це типовий технологічний брак.

За словами В. Навроцького, табличка була укріплена на бетонному постаменті «за часів Безбородька». Цей постамент не міг бути створений «за часів О. Безбородька», бо до першої чверті XІX століття бетон у будівельних роботах не використовували.

При цьому сам В. Навроцький погодився з нашими доказами, згідно з якими так звана «Козаька віха XVІІ століття» могла бути тільки сучасним витвором...

3. Немає жодних документальних підтверджень, навіть непрямих, що хрест установлено на місці, котре має хоч якесь відношення до запорізького козацтва. Сам В. Навроцький не зміг представити переконливих доказів протилежного.

4. Хрест до наших днів не зберігся...

5. Новий шестиметровий хрест зі звареного швелера встановлено 2002 року біля місця невідомо коли зниклого хреста.

6. Цей хрест установлено без погодження з відповідними органами і без рішення державної влади.

7. Текст першої меморіальної дошки на новій пам’ятці такий:

«КАЗАЧЬЯ ВЕХА//

ИСТОРИЧЕСКИЙ ПАМЯТНИК //

XVІІ ВЕКА //

ВОССТАНОВЛЕНА ЯЛТИНСКИМИ //

КАЗАКАМИ //

16 МАРТА 2002 ГОДА».

Текст другої дошки, укріпленої нижче:

«ВЕХА НАЙДЕНА //

В 1972 ГОДУ//

И ОПИСАНА В ТРУДАХ //

ПОТОМСТВЕННОГО //

КАЗАКА — КРАЕВЕДА //

НАВРОЦКОГО В. В.».

Даний текст закріплює непідтверджене документально твердження про «Козацьку віху» як про «пам’ятку XVІІ століття».

8. Сам В. Навроцький посприяв нашої експедиції, однак не зміг представити документальних свідчень, які підтверджували б зв’язок між хрестами на горі Ай-Нікола і подіями, пов’язаними з запорізьким козацтвом.

З огляду на вищевикладене, гадаємо, що цей хрест не може бути історичною пам’яткою державного значення».

Володимир ГУРКОВИЧ,старший науковий співробітник Робочої групи Зводу пам’яток історії і культури України по Автономній Республіці Крим, заслужений працівник культури АРК.

Сімферополь.