Футбол. Геннадій Литовченко має за своїми плечима історію перемог не тільки як футболіст. Як тренер він двічі виводив харківські колективи першої ліги у вищу. У 2004-му це був «Металіст», а рік по тому — «Арсенал». У прославленого гравця київського «Динамо» також достатній досвід роботи з футболістами-початківцями. Ще свіжий у пам’яті молодіжний чемпіонат Європи, де українська збірна, одним із наставників якої був і Литовченко, завоювала срібні медалі.

І от тепер, як каже сам Геннадій Володимирович, — нове випробування. Вже під прапорами динамівського клубу, де йому довірили очолити другу команду.

— Коли ви отримали запрошення очолити «Динамо-2»?

— Після того як молодіжна збірна України вийшла з групи на останньому чемпіонаті Європи, у роздягальню команди зайшли Григорій та Ігор Суркіси. Тоді президент «Динамо» сказав, що йому подобається, як я працюю з молоддю. Можливо, це і було першим кроком до того, щоб через півроку запропонувати мені очолити «Динамо-2».

— Які плануєте нововведення у своєму новому колективі?

— Відразу скажу, що кадрових змін у тренерському штабі не ініціюватиму. На своїх посадах залишаються Сергій Шматоваленко, тренер воротарів Олександр Мороз і начальник команди Сергій Багачек. П’ятого січня, коли у нас стартує підготовчий збір, ми обговоримо з Анатолієм Дем’яненком усі робочі моменти. Як на мене, необхідно, щоб у моїх підопічних були навантаження і тактичні заняття, аналогічні тим, які сповідують в основному складі. Вважаю, варто звернути увагу на те, що західноєвропейська молодь перевершує наших юних футболістів у швидкості прийняття рішень на полі і особливо — в техніці. Щоб ліквідувати відставання в цьому, планую більше часу на тренуваннях приділяти роботі з м’ячем.

— Завдання перед командою залишаються ті самі?

— Так. Звичайно, ми повинні боротися за якнайвище місце в турнірі першої ліги. Однак головна мета другої команди інша — готувати футболістів для першої. Будемо тісно співробітничати і з Динамо-3», клубними школою та академією. Я переконаний, що в Україні є талановита молодь. Однак досить непростий етап переходу від юнацького до дорослого футболу з різних причин удається здолати лише одиницям.

— Після вищої ліги чи не здається вам робота з другою командою в певному сенсі пониженням?

— Останніх півроку я був без роботи. А для мене головне — бути у футболі. Я мав пропозиції від клубу вищої ліги — криворізького «Кривбаса», але віддав перевагу «Динамо-2». Мене з цим клубом пов’язує багато хорошого, у його складі я здобув великі перемоги, «Динамо» стало для мене рідним. До того ж працювати тут не тільки приємно, а й престижно. А працювати з молоддю — я б не сказав, що це легко і просто.

Олександр СЕМЕНЕНКО, журналіст (спеціально для «Голосу України»).