Вразив Сергій своєю дрімучою некомпетентністю. У сфері знань, якими начиняли його п’ять років. Фірма взяла хлопця на два іспитові місяці, щоб в остаточному підсумку відправити на чотиримісячні курси. Керівник, як зізнався мені, обіцяв батькам
«фахівця» вивести його «в люди», тому і пішов на істотні витрати.Переучування виявилося ефективним — Сергій старанно спеціалізувався, йому довірили освоєну до нього нішу, але про просування вгору порадили на час забути...
Так чого вчать у сучасних альма-матер? Гаяти час у кафе і на дискотеках? За великим рахунком, там дають знання. Той, хто хоче їх взяти — виходить гарним фахівцем. Хто спалював студентське життя, ставали сергіями.
А чи багато успішних випускників, яких десятками тисяч
«печуть» вузи, знаходять улюблену роботу з гідною зарплатнею?— Вони здебільшого не вписуються у формат, — круто зазначив київський бізнесмен з обойми столичного
«мера». Простіше кажучи, випускники не пристосовані до сучасних умов на ринку праці.Можливо. Сотні вузів
«штампують» кадри, найменше піклуючись про їхній збут, даруйте, працевлаштування. Талановиті й пробивні чада багатих і впливових батьків шукають блага цивілізації на стороні — за кордоном.Чи не ці причини сприяють голоду кваліфікованих фахівців, який дедалі загострюється, на вітчизняних підприємствах?!
— У нас дуже громіздка система освіти, — визнає мій знайомий старший науковий співробітник Інституту економіки і прогнозування НАН. — Більше скажу: у нас немає системи оцінки якості освіти, знань випускників шкіл і вузів.
Звідки ж зразкові показники у окремих закладів: у нас, мовляв, більш як 90 відсотків дипломників працевлаштовано?! Звідти ж: у деканаті ставлять умову — не знайдеш роботу, не одержиш диплома. Довідки купити простіше, ніж працевлаштуватися. Статистика
«грає», а молоді фахівці плачуть.Тому багато фірм і організацій перепідготовку вподобаних старанних, але неосвічених дівчат і хлопців беруть на себе.
Раніше казали молодому фахівцю:
«Все, чого навчали в інституті — забудь!» Тепер саме час рекомендувати: «Навчався у вузі? Забудь!»....
Сергій забув. Пам’ятає лише «безцільно прожиті роки». Студентські, найщасливіші...