Коли я кажу знайомим, що самотужки без хабарів вступила до столичного Національного технічного університету «КПІ» на бюджет, мені мало хто вірить. А насправді все дуже просто! Навчання в 11-му класі я поєднувала з підготовчими курсами. Знаю, що ви подумали. Мовляв, вони нічого не дають, лише гроші викинуті на вітер. Усе залежить від того, хто вчиться.

Мій викладач ніколи не вимагає вчити на пам’ять формули і списувати готові рішення з дошки. Микола Петрович Бондаренко ніколи не пояснював незрозуміле нам завдання до кінця, що спершу дуже обурювало. Та невдовзі це дало неабиякі плоди. У такий спосіб він примушував нас думати, аналізувати, шукати варіанти...

Я навчаюсь на факультеті біотехнології та біотехніки. Це дещо не жіноча, але дуже цікава спеціальність. На кафедрі чудовий викладацький колектив. Пригадую, наша група за шкільною звичкою привітала педагогів з Днем учителя. Але великою несподіванкою було їхнє привітання до Дня студента. Це вразило до глибини душі! До нас ставляться з повагою, завідувач кафедри Володимир Володимирович Карачун називає нас колегами...

Я бажаю, щоб у всіх навчальних закладах панувала така сама атмосфера, в якій можна розкритися, знайти себе.

Ворзель

Київської області.