У працівників Маківського цукрового заводу, що в Дунаєвецькому районі на Хмельниччині, яким чотири роки не платили зарплату, нині свято. Крім зарплати, отримають ще й подарунки. В пакунках — борошно, консерви та солодощі.

Завод, який штучно довели до банкрутства, мав піти на металобрухт. Хоч люди благали не різати обладнання, у цехах стояли напоготові газовий різак та сімдесят балонів з киснем, а власник найняв цілу бригаду нетутешніх молодиків. Поки маківчани оббивали пороги інстанцій у пошуках правди, із цукроварні вивезли обладнання, автоматику. Ще й нахабно запевнили, що за три місяці тут залишиться порожнє місце.

Тоді маківчани наважилися на екстремальний захід: перекрили трасу міжнародного значення, чим привернули увагу обласної влади, а також знайшли рятівника своєї цукроварні — заслуженого працівника промисловості України Адама Яхієва, президента відомої плодоконсервної фірми ВАТ «Адамс». Він викупив завод і поставив за мету відродити його вже до наступного цукроварного сезону. З листопада новий господар покликав людей на роботу. Професійним цукроварам довелося гуртом вирубувати бур’яни, що оселилися на території заводу, вивозити мотлох та сміття, розбиратися, яке обладнання пошкоджене, якого взагалі бракує.

— На цьому заводі практично все своє життя пропрацювали мої батьки, я тут виріс, — розповів Володимир Ситар, — тато був бригадиром, тут і загинув під час нещасного випадку. Я працював на багатьох підприємствах у Кам’янці, був за кордоном, але дедалі більше тягнуло додому. Приїхав у Маків, придбав будинок. Раніше у нас продавалося чимало житла. Тепер ніхто не продає: у села знову з’явилася перспектива. Ось що означає завод для Макова!

В Україні пішли на брухт вже 70 цукроварень. Маківські цукровари свій майже столітній завод відстояли. І вже готуються до нового сезону. А буряк є де сіяти: лише в «Адамса» — понад 15 тисяч гектарів землі.