Давньому другу нашої газети, відміннику лісового господарства України директорові Старовижівського держлісгоспу Петру Сахаруку сьогодні виповнюється 60 років.
Якщо скажуть, що лісівники люди замкнуті, не вірте. Професія наклала свій відбиток на їхній характер. Вони зберегли ту первісну товариськість, що була притаманна нашим прадідам. Люди тоді раділи зустрічі один з одним, ділили навпіл радощі і прикрощі. Мій давній приятель директор Старовижівського держлісгоспу Петро Сахарук — яскравий приклад цьому. Веселішого, дотепнішого співрозмовника важко знайти. Якщо вже сміється, то на всі 32. Петро Мойсейович людина добра. Коли біда, підлеглі, не роздумуючи, йдуть до нього. Знають: підтримає, розрадить. Проштрафився —отримуй за повною програмою. Ображайся лише на себе: все справедливо, все за діло.
Життєву стежку Петро Сахарук обрав не випадково. Батько тридцять років працював лісничим Любомльського лісництва. Тож і син з дитинства збирав на насіння жолуді і шишки, садив дерева, косив траву конячці, оборював лісові квартали. Бачив, як у дощ, сніг, рвучкий вітер, мороз працюють лісники. Не заховаєшся: над тобою лише небо. Однак коли закінчив школу, сумнівів не мав: вступатиме до Львівського лісотехнічного інституту. Не стримала Петра і перша невдача. З другої спроби все-таки став студентом. Після закінчення інституту прийшов у Любомльський держлісгосп. Працював старшим інженером із лісозаготівель. А потім, як жартує, двадцять років ходив довкола лісу — працював першим секретарем Любомльського райкому комсомолу, навчався у Вищій партійній школі ЦК КПУ, був секретарем у Старовижівському райкомі партії. Коли ж після відомих подій 1991-го райкоми наказали довго жити, пішов на біржу. Безробітним був недовго. Влаштувався в райсільгоспуправління на досить скромну посаду агромеліоратора. 1992 року створили Старовижівський держлісгосп, а Петра Сахарука, як людину досвідчену і контактну, запросили туди головним інженером. Його робота задовольняла керівництво тодішнього об’єднання
«Волиньліс». Тож коли наприкінці 2000-го постало питання про нового директора лісгоспу, очолити колектив запропонували Петру Мойсейовичу.Про правильність вибору керівника свідчать виробничі показники підприємства. Сьогодні Старовижівський лісгосп — один з кращих в обласному управлінні лісового господарства. Тут не лише успішно створюють нові ліси, а й мають потужну лісопереробку, консервний цех. За шість років, які лісгосп очолює Петро Сахарук, реалізація продукції зросла майже в два з половиною рази, продуктивність праці — в три, заробітна плата — в п’ять, виробництво пиломатеріалів — в п’ятнадцять разів. Не менш показними є результати розвитку лісового господарства. Якщо в 2000 році було посаджено 124 гектари лісів, то нинішнього — 265. Лісгосп одним з перших в області розпочав заліснювати облогуючі, переважно малопродуктивні землі. Цього року таких лісів посаджено на 165 гектарах — найбільше в області. Проте це не остаточний показник. Навіть 14 грудня, коли був у Старій Вижівці, лісгосп, скориставшись теплою погодою, садив сосну.
— Маємо проблему з виділенням таких земель під заліснення, — ділиться наболілим Петро Мойсейович. —Планували найближчими роками засадити лісами 700 гектарів неугідь. Однак останнім часом сільські ради відмовляють нам. Кажуть, що вільних площ немає. А ви подивіться, скільки навкруги землі гуляє. Створюється враження, що хтось зверху дав вказівку вставляти нам палиці в колеса.
Наполегливість, з якою лісгосп створює нові бори, варта поваги. На землях, які довго облогують, він зіштовхнувся ще з однією серйозною перешкодою. Личинки хруща знищують кореневу систему ще незміцнілих деревець. В деяких місцях їх доводиться підсаджувати по два—три рази. Але лісівники не здаються: знову і знову приходять на поле, щоб через кілька років воно зазеленіло молодими сосонками і ялинками. До речі, Старовижівський лісгосп єдиний в області, де ліс садять спеціальними машинами. Це забезпечує високу якість і продуктивність праці.
Звичайно, навіть найталановитішому керівникові не вдалося б так швидко досягти позитивних результатів, якби він не мав високопрофесійної команди. З повагою Петро Мойсейович говорить про своїх помічників. Напевно, кожний лісгосп хотів би мати такого головного лісничого, як заслужений лісівник України Михайло Бабій. Багато років успішно працюють лісничі Дубечнівського лісництва — Федір Лавренюк, Сьомаківського — Григорій Семенюк, Буцинського —Анатолій Гаврилюк. Про високий професіоналізм колективу свідчить і той факт, що з 242 працюючих у лісгоспі 37 мають вищу освіту, ще 12 здобувають знання у вищих навчальних закладах, 73 спеціалісти мають спеціальну середню освіту. Чи кожен колектив може похвалитися такими кадрами?!
Кілька років тому Петру Мойсейовичу, знаючи про його ювілей, що наближався, пропонували стати держслужбовцем. Мовляв, пенсію заробиш солідну. Відмовився. Без лісу вже не уявляє свого життя.
Сьогодні Петру Сахаруку виповнюється 60 років. Зі славним ювілеєм його привітають колеги, друзі, рідні. До добрих побажань приєднується і колектив
«Голосу України» — газети, яку іменинник давно читає і поважає. Хай щастить тобі, друже, на добрі справи, щирих людей, вірних друзів. Будь щасливим у сім’ї, хай робота приносить радість і втіху.смт Стара Вижівка Волинської області.
