Середньостатистичне життя значно складніше і проблематичніше, ніж відображене у статистиці

За кілька хвилин обидві йшли до дачного масиву, де пенсіонерка влітку мешкає з чоловіком. А зовсім юне дівча встигло розповісти, що приїхала вона із Волочиського району. Ні у селі, ні в райцентрі жодної перспективи для роботи і життя. Отож і поїхала до Хмельницького, сподіваючись, що хоч тут влаштується.

Валі лише вісімнадцять. Вона встигла закінчити дев’ятирічку і ПТУ, де навчилася шити. Спеціальність швачки вибирала не заради диплома, а для того, щоб таки заробляти самостійно. А на швачок сьогодні попит є. Тому дуже швидко знайшла роботу в райцентрі. Про те, що робота важка, а заробіток у 400 гривень — це просто мізер, уже не згадує. Найгірше було те, що жити нема де. Намагалася наймати квартиру разом із подругами. Але компанія веселих і не дуже перебірливих у зв’язках дівчат її не влаштовувала. А платити за кімнату одній — просто не під силу. Отож вирішила, що краще буде жити вдома, у селі, і щодня діставатися на роботу.

На всі незручності такої їзди Валя готова була махнути рукою, якби не інша проблема — фінансова. Більше половини зароблених грошей йшло на транспортні витрати.

За даними Головного управління статистики у Хмельницькій області:

за 9 місяців найбільше підвищилася плата за послуги пасажирського залізничного транспорту, електроенергію та газопостачання — в 1,4, 1,6 та 2,3 разу відповідно.

Розраховувати на батьківські гроші Валя не може. З гордістю каже, що вона вже рік не бере у мами жодної гривні, навпаки, як може намагається допомогти своїй родині. Тому що на руках у мами ще двоє молодших братиків, котрих вона виховує сама. А достатки у сім’ї дуже скромні. Можна сказати, що мамі ще пощастило з роботою. У місцевому господарстві збереглася свиноферма, на якій жінка і працює. Робота важка, а от із заробітками сутужно. Зарплата мінімальна, і дуже часто брати її доводиться натуроплатою.

У підмозі стає велике домашнє господарство. Адже проблем із землею у селян немає. І худобини у хліві можна тримати скільки захочеш, вірніше — скільки зможеш. Бо праця важка, а руки лише жіночі та дитячі.

Утім, картопля, овочі, борошно, сало, м’ясо, молоко — все своє. Отже, їжею родина не обділена. Але цього замало. Особливо нестача грошей відчувається, коли дітей треба зібрати до школи, купити зимовий одяг, взуття. Взагалі будь-які покупки і проплати для сім’ї виявляються дуже проблематичними.

За даними Головного управління статистики у Хмельницькій області:

середня заробітна плата в області у серпні була на 24,1 відсотка нижче, аніж середня по Україні. Найменш оплачуваними залишаються... працівники сільського господарства. Рівень оплати найменш оплачуваних видів діяльності перебуває в межах 36,1 — 58,9 відсотка від середнього по області.

Станом на 1 вересня сума невиплаченої зарплати загалом по області становила 39,2 мільйона гривень... На початок місяця не отримали вчасно заробітну плату 10,8 тисячі осіб. Кожному із зазначених працівників не виплачено в середньому 927 гривень, що дорівнює середньому півторамісячному заробітку в області.

Знайти роботу в обласному центрі — не така вже й проблема, якщо не брати до уваги кілька надзвичайно важливих складових: офіційна трудова книжка, рівень зарплати і соціальні гарантії. Поцікавившися зарплатою на офіційних підприємствах, Валя одразу зрозуміла, що там їй просто не вижити. У приватників усе має інший вигляд. Не дивно, що буквально в день приїзду дівчина знайшла роботу в одному з приватних цехів.

Спеціалізується він на пошитті ковдр. Щодня Валя може заробити там 60 гривень, але для цього треба пошити тридцять (!) ковдр.

Зміна триває з восьмої ранку до сьомої вечора з короткою перервою на обід. Робочий тиждень — шість днів. Утім, у неділю за кожну пошиту ковдру можна отримати не 1,9 гривні, як у будень, а 3,2. Тому Валя тепер працює без вихідних.

На такі просто кабальні умови праці дівчині й у голову не приходить скаржитися. Навпаки, вона щиро радіє тому, як доброзичливо ставиться до неї і господиня, і майстриня. Всі хвалять кмітливість і старанність новенької. Після місяця роботи навіть запропонували їй оформити трудову угоду. Однак з однією умовою: всі необхідні податки сплачуватиме не власниця підприємства, а Валя із своїх заробітків. Віддавати сотню-півтори із так важко зароблених грошей Валі поки що не дуже хочеться.

Про лікарняні, офіційний трудовий стаж, відрахування до Пенсійного фонду, декретну відпустку вона ще не думає.

За даними Головного управління статистики у Хмельницькій області:

на обліку в державній службі зайнятості на 1 жовтня перебувало 21,8 тисячі громадян, які шукали роботу, з них кожен третій був віком до 35 років. Число заявлених підприємствами вільних робочих місць та вакантних посад становило 5 225. Навантаження на одне вільне місце на зазначену дату становило 4 особи.

Коли Валі все-таки вдається викроїти вихідний, вона поспішає додому. Найбільше скучає за родиною. А ще у Валі є хлопець, з яким вони планують створити сім’ю. Сашко ще вчиться у ПТУ, але вже дуже скоро він стане фахівцем із комп’ютерної техніки. Спеціальність популярна, але, з усього видно, зовсім не потрібна ні в селі, ні в районі. В обласному центрі таких фахівців і з вищою освітою вдосталь, отож чи зуміє новоспечений випускник ПТУ знайти собі роботу за фахом, сказати важко. Та найбільше турбує інше: де жити молодій родині?