Поки що — шукати ринки збуту

Росія дала добро ще одному українському підприємству ввозити м’ясопродукцію на свою територію. Цього разу в список щасливчиків потрапило кримське ТОВ «Дружба народів». Із м’ясопереробних це вже десяте підприємство, яке отримало дозвіл після заборони, запровадженої РФ майже рік тому. «Зелене світло» ввімкнули за умови, що кожна партія яловичини, яку постачає це підприємство до Росії, має супроводжуватися ветеринарним свідоцтвом і довідкою державного ветлікаря підприємства із зазначенням, що ця продукція вироблена і відвантажена в його присутності й отримана винятково від тварин, вирощених у ТОВ «Дружба народів». Таку вимогу відстежувати походження продукції Россільгоспнагляд висуває всім заводам, які отримали дозвіл. Але в останньому разі є й відмінності. Для кримського підприємства сусіди відкрили кордон, враховуючи гарантії державної ветеринарної служби Мінагрополітики України, що всіх вимог і санітарних норм буде неухильно дотримано. Логічно постають запитання: чому обрані підприємства одержують від Міністерства агрополітики гарантії, тоді як інші змушені самі воювати за місце на російському ринку?

Відповідь напрошується сама собою. Керівники міністерства теж люди. Багато хто з них, крім держслужби, мабуть, мають і бізнес-інтереси. Робота в сільськогосподарському відомстві їх розвитку дуже сприяє. І цілком природно, що керівники МінАП можуть посилено опікуватися тваринницькими комплексами, молокозаводами і особливо птахофабриками, а не якими-небудь вугільними чи металургійними підприємствами. І там де зацікавленість менша — менше й уваги. На днях міністр агрополітики Ю. Мельник заявив, що виробники цукру мають самостійно шукати ринки збуту своєї продукції, а не розраховувати тільки на допомогу держави у вирішенні цього питання. Хоча ще кілька місяців тому в МінАП твердили про досягнення попередніх домовленостей про продаж надлишків цукру в РФ. Що: немає особистої зацікавленості, ось оптимізм і розтанув? Тим часом через надвиробництво оптові ціни на солодкий пісок упали до найнижчої позначки за останні три роки. На цукрозаводах тепер вважають за подію, якщо вдається продати його хоча б по 2 гривні 85 копійок за кіло.