Череда корів на випасі наприкінці грудня — такого у селі Широка Гребля Хмільницького району на Вінниччині не пам’ятають навіть старожили. Тим часом нині, як і влітку, тут щодня
«женуть череду» на пасовище. Воно розкинулося на багатогектарній площі поблизу автотраси Вінниця — Любар. Там я і познайомився минулої неділі з пастухами, яких ви бачите на знімку.Анатолій Куцик разом із своїми помічниками — Володею, Оленкою та Оксаною (Оксана не захотіла фотографуватися) — пасуть корів другий день поспіль. Так у селі заведено: у чиєму господарстві дві корови — той пасе череду два дні, одна — один. В їхній череді більш як 70 круторогих. Але нині не всіх випускають з хліва. Хто має багато кормів, годує вдома. Пасеться з півсотні.
«Та й добре, — каже найменший пастушок другокласник Володя. — Бо не треба так вганяти за худобою, як літом. І день не такий довгий. Виганяємо в дев’ять, а в чотири худоба вже проситься додому. А літом раненько в поле, не поспиш...»У Володі є стимул
«вганяти за худобою» — бабуся дає йому за це десятку. За день. Він дуже гордиться заробленими грішми, бо може купити за них, як каже, що хоче.— Доки пастимете?
— Поки сніг не впаде. Раніше, бувало, й до Михайла не допасали, а нині вже Андрія минуло, а снігу ще нема.
Зимою худоба не так напасається, як літом. Але все одно хоч трохи економляться корми. Жом дорогий. Не так жом, як доставка. Та й прогулянки для тварин дуже корисні, кажуть пастухи. Після них Мазуля і Зірка Куциків дають більше молока.
У Широкій Греблі найбільша череда в районі — тут люди утримують 400 корів. Ділять їх на чотири стада. А випас худоби, каже Анатолій Куцик, справа свята. У такий день навіть вмерти не можна, усміхається чоловік.
Вінницька область.
