Родючість землі й ощадливе її використання здавна були в основі життя кожної країни, а за сучасних умов — і поготів. Тепер людство ретельніше вивчає кожну ділянку планети, час від часу вдаючись до спроб перерозподілу земельних ресурсів на користь інформованіших або краще озброєних. Під вивіскою глобалізаційних процесів усілякі транснаціональні корпорації агресивно втручаються у господарства незахищених країн, підкоряють собі їх керівництво і висмоктують їхні природні ресурси, в тому числі людські.

Тому сьогодні хто краще знає певну територію, той може отримувати з неї більше прибутків, незважаючи на уряд, кордони, силові структури — армію, поліцію тощо. Для цього багаті країни відпрацювали спеціальні ГІС-технології як надійну окупаційну зброю замість солдатів, танків чи бойових ракет. Головним знаряддям цієї зброї є звичайна цифрова карта, що точно відображає тривимірний розподіл потрібного показника на поверхні планети, або над чи під землею.

Сьогодні картографічна наука переживає чергову молодість через шалену активізацію створення цифрових карт. За вимогами європейських стандартів з геоматики комп’ютерні карти мають відображати місцевість краще, ніж бачить людське око, додавати до повного фотозображення ще додаткову інформацію за допомогою єдиних умовних знаків та підписів.

Щодо наших фахівців, то вони досі для прийняття найважливіших рішень використовують застарілі паперові картосхеми і так звані плани. За сьогоднішніми мірками вони мають великі спотворення, неточності. Це робилося умисно — задля задоволення вимог щодо секретності карт.

Тепер, коли надточні і космічні технології зробили просто неймовірно великий крок уперед у своєму розвиткові, склалася карикатурна ситуація. Заборонити деінде, зокрема в Україні, фотоапарати, космічні знімки, Інтернет та GPS неможливо. Тому закордонні фірми й доморощені ділки від тіньової економіки активно використовують для задоволення своїх бізнес-інтересів сучасні цифрові карти, а для вітчизняних фахівців на них накладено табу через надуману секретність.

Ще у колишньому Союзі право користуватися точними картами перебрали на себе військові. Навіть ті карти, що робилися ще за часів столипінської земельної реформи (століття тому), досі зберігаються у так званому першому відділі, бо вони були виконані з потрібною точністю.

Недавні офіційні пояснення щодо потреби засекречувати карти базувалися на можливості їх використання для навігації крилатих ракет. Справді, і США, і СРСР витратили величезні кошти на створення точних карт певних територій. Але вже у 80-х роках були винайдені принципово інші засоби військової й цивільної навігації, що базувалися на супутникових системах глобального позиціонування (GPS) та методах розпізнавання силуетів. При цьому з’ясувалося, що більшість паперових карт мають значні помилки через неточність координат наземної геодезичної мережі.

Тому розвинуті країни почали створювати нові, цифрові, карти вже на основі єдиної світової системи координат. Франція, наприклад, ще чверть століття тому провела повну переробку своїх карт, створивши однаково точні карти і для військових, і для цивільних. На цьому наполягали тоді і чесні вітчизняні фахівці. Проте у нас вся геодезично-картографічна діяльність повністю і жорстко контролюється військовими, для яких карти великих масштабів (більше 1:25000) були не потрібні, а секретність карт стала досить дорогим комерційним товаром.

Найчисленнішими замовниками на жорстку секретність карт стали голови сільгосппідприємств, у яких були сотні гектарів прихованої землі, що легко можна побачити на точній карті. Тому вони регулярно возили експертам з таємності карт вагомі хабарі, здебільшого у вигляді свинячих туш. Тоді і виник вислів «свинячий секрет». Наші геодезисти, картографи, що почали працювати з точними GPS ще з 1994 року, встановили значні помилки в координатах державної геодезичної мережі, а відповідно у точності прив’язки карт і фотопланів. Проте більше 2 тисяч фірм уже виконували топогеодезичні виміри (кадастрові зйомки) для земельної реформи. Ці важкі польові роботи виконувалися відносно пунктів геодезичної мережі, але коли виміряні ними межі треба було звести на карті району, то виникали великі помилки. Проте секретність карт певний час давала змогу рятуватися від гучних скандалів.

З початком ХХІ сторіччя під егідою ООН були створені точні цифрові карти всієї планети (М 1:50000), а світові комерційні корпорації запустили космічні апарати, що почали фотографувати і продавати всім охочим фотокарти з точністю до десятка сантиметрів. За допомогою програми та космознімка з Інтернету в єдиній світовій системі координат можна будь-кому виміряти, наприклад, розміри футбольного поля в Києві на домашньому комп’ютері, а потім виміряти ці розміри на місцевості за допомогою високоточної лазерної рулетки — похибка буде не більше 30 см.

Тобто космічні фотознімки нашої території всім доступні у вигляді комп’ютерних фотокарт з неймовірною точністю — десятків сантиметрів. А сьогодні у нас офіційно для використання в народному господарстві карти з точністю 20 метрів засекречені. Більшість пунктів нашої геодезичної мережі мають помилки на півночі України від 1,5, на півдні — до 10 метрів. Отож, усі наміряні донедавна межі земельних ділянок треба переміряти і виправляти тепер уже для приватних землевласників.

Так наша країна опинилася на грані справжньої, а не Кайдашевої сімейної, межової війни. За так званою технічною документацією ніхто не зможе відстояти межі своєї ділянки, яка при нанесенні на точну карту виявиться частиною сусідської землі. Так «свиняча секретність» карт призвела до ще однієї кризи в нашому селі, бо через невпевненість у своїй майновій безпеці ніхто не має гарантій своїх майнових прав. З другого боку, процвітає тіньовий ринок землі, для якого мораторій на продаж сільгоспугідь є надійною ширмою, а секретність карт гальмує створення точних кадастрових карт для аналізу якісно-правового стану земельних ресурсів.

Україна як авіаційна і космічна держава вже давно мусіла б мати цілодобово діючу вітчизняну ГІС всієї планети, особливо своєї території і цікавих з комерційного боку країн. Для цього є власні фахівці і вітчизняні комп’ютерні програми. Зауважмо, що ціла низка шпигунських ГІС-програм була розповсюджена в Україні просто безкоштовно (CD-ROM за 10 грн.) для масового збору вихідної інформації. Проте програмних засобів для ГІС-аналізу, моделювання та прогнозування процесів і явищ у різних галузях в Україну не продають навіть за дуже великі гроші! При цьому нашими допущеними до секретів особами вже давно продані закордонним фірмам-розробникам таких програм всі секретні в Україні відомості про параметри земного еліпсоїда та систему координат 1942 року, а також її зв’язки з іншими системами координат. Наприклад, у відомій ГІС-програмі «MapІnfo» цей модуль для перерахунків прямо називається «Pulkovo-42».

Як бачимо, практично всі вимоги чинного Зводу відомостей, що становлять державну таємницю в Україні (пп. 1.11.3—1.11.8) щодо секретності карт є не безглуздою перестраховкою, а цілеспрямованою діяльністю проти України. Ще вражаючий приклад: секретність рельєфу не дозволяє розробляти нашим землевпорядникам ефективних засобів проти ерозії ґрунтів, яка призводить до щорічних мільярдних збитків. Така ж ситуація з повенями. Водночас усі багаті закордонні власники стільникових телефонних мереж на території України мають детальні карти рельєфу (не без оплаченої «послуги» наших чиновників). Нагадаємо, що вже чверть віку тому наші харківські фахівці за допомогою супутникових лазерних радарів могли виміряти висоту хвиль в океані з точністю до 50 сантиметрів, так що карта рельєфу з точністю 10 метрів сьогодні не просто помилка. Ось так рудименти тоталітарного режиму заважають розбудовувати нашу державу, душать народне господарство і явно сприяють цілеспрямованому розграбуванню ресурсів України.

Тому для вирішення цієї проблеми треба зняти надуману секретність карт залежно від масштабу та системи координат, зокрема аерокосмознімків. Усі галузі народного господарства повинні перейти на роботу з картами в державних системах координат, замість картосхем і планів використовувати цифрові карти єдиних обмінних форматів. При цьому режим військової або комерційної таємниці для карт з відповідною інформацією треба зберегти.

Олександр ЧЕРПІЦЬКИЙ, голова Ліги захисту прав землевласників і землекористувачів «Земля України».