Комітет з питань національної безпеки та оборони в парламенті п’ятого скликання очолив представник фракції блоку «Наша Україна» Анатолій Кінах. Читачеві його представляти не треба. Він працював Прем’єр-міністром, секретарем Ради національної безпеки та оборони, очолює Український союз промисловців і підприємців. Інша справа — питання, над якими працюють у комітеті. Особливо нині, коли після політичної реформи зросла роль парламентського контролю. Отож наша розмова зачіпала усі сторони життя країни.

— Анатолію Кириловичу, в часи, коли ви були секретарем РНБО, до сфери національної безпеки було віднесено всі сторони життєдіяльності людини у країні. Як з цієї точки зору оцінюєте нинішню ситуацію в державі?

— Мене, як і більшість наших співгромадян, турбують ті тенденції, які визначаються зростанням протистояння між гілками влади, політико-фінансовими структурами. На жаль, воно загострюється. Однозначно можна констатувати, що ми вийшли на такий ризикований етап, коли загальнодержавні інтереси перетворюються на розмінну політичну монету. І це — серйозна загроза для інтересів нашої держави, її авторитету, що зменшує довіру до України у світі. За умов недосконалої конституційної реформи, відсутності чіткого нормативного забезпечення, з урахуванням судової, територіальної, реформи правоохоронних органів, немає чітко визначених функцій, повноважень і відповідальності гілок влади. Відповідальності передусім перед українським народом. Збільшується кількість спроб суб’єктивного перетягування каната повноважень, порушення Конституції. Вирішувати питання намагаються не в діалозі, не шукаючи компромісу на основі пріоритетів загальнонаціональних інтересів, а методом тиску, методом реваншу.

Я дуже стурбований тим, що Верховна Рада дозволяє собі, порушуючи Конституцію, відправити у відставку міністра закордонних справ. Непокоять неузгоджені дії в контексті стратегії розвитку держави. В європейських столицях, Москві, Вашингтоні лунають взаємовиключні заяви українських політиків, представників влади. У світі зміцнюється думка, що в Україні немає сконсолідованої влади, що вона — непослідовний партнер. Такої ситуації не можна допускати далі. І я впевнений: політики, представники влади, незалежно від їхнього кольору, повинні зняти емоції, заспокоїтися і не виконувати програми окремо взятих партій, а послідовно захищати національні інтереси, діяти в рамках Конституції і законодавства.

І як додаток до цього загального висновку. Ми вже спостерігали на попередніх етапах розвитку країни, коли боротьба з корупцією застосовувалася вибірково, здійснювався перерозподіл власності за політичним і регіональним принципом. Нині це набуло загрозливого характеру. Процвітає рейдерство, відновлюються тіньові схеми, особливо стосовно повернення податку на додану вартість. І, що не припустимо, до цього вже залучаються правоохоронні органи: і Генеральна прокуратура, і Контрольно-ревізійне управління, і судова гілка влади. Це — межа, яку не можна переступати. Ці інституції повинні працювати на принципах верховенства права, рівності всіх перед законом, незалежно від їхнього політичного кольору, посад чи прізвищ.

— Завершальні дні року, схоже, обіцяють бути гарячими. У день, коли приймався бюджет, у Верховній Раді зареєстровано проект постанови про відставку міністра оборони. Є рішення парламенту після звіту міністра оборони: доручити Комітету з питань національної безпеки та оборони підготувати проект постанови, в якій оцінити роботу міністра тощо.

— Коли стоїть питання про ефективне вдосконалення зовнішньої політики чи стан справ в секторі національної безпеки та оборони, ситуацію у Збройних силах України, то ці сфери не можуть бути предметом політичного протистояння. Я абсолютно підтримую необхідність посилення контролю з боку суспільства за діями влади. Це — невід’ємна риса демократичної держави. В тому числі, підтримую необхідність посилення парламентського контролю. Особливо за умов переходу до парламентсько-президентської форми державного устрою. Але все це повинно бути спрямовано насамперед на дуже високу професійну оцінку тенденцій в тому чи іншому секторі. І ніколи не можна допускати, щоб звіти міністра оборони, закордонних справ перетворювалися на метод політичного чи посадового протистояння, перехоплення посади чи відповідних фінансових потоків.

Комітет розглянув питання на виконання доручення Верховної Ради про проект постанови стосовно звіту міністра оборони передусім на основі загальнодержавних принципів і пріоритетів загальнонаціональних інтересів. Ми не розглядали персональну справу міністра Анатолія Гриценка. Для нас принципово: внести пропозиції, які дали б можливість сформувати сучасні Збройні сили, спроможні виконувати свою головну функцію — зберегти недоторканність і територіальну цілісність України.

А там дуже багато проблем. І я, коли виступав на пленарному засіданні казав: шановні народні депутати, було б дуже добре, щоб ви були принциповими не лише тоді, коли розглядаєте звіт міністра оборони, а й тоді, коли затверджуєте бюджет, зокрема оборонний бюджет.

Збройні сили України фінансуються за залишковим принципом. І це — головна проблема, особливо через моральне і фізичне зношення техніки. Особливо авіаційної, засобів протиповітряної оборони, інших видів спецтехніки. Боюся, якщо не буде зроблено рішучих кроків, то через три-чотири роки наша обороноздатність різко знизиться. Техніку потрібно оновлювати, модернізувати. Тому, виходячи з цього, комітет пропонує Верховній Раді продемонструвати відповідальність у контексті заходів із зміцнення обороноздатності армії, а не пошуку, скажемо так, методів розправи з тою чи іншою особою.

Звичайно, у Збройних силах багато проблем, про які сказано, зокрема, пов’язаних із корупцією, зловживаннями. Особливо, коли йдеться про майно, земельні ділянки, приватизацію, передачу в оренду. І знову-таки, не може бути вибіркового принципу. Я коли дивлюся звіти, а така можливість є, то мене дивує, чому вони охоплюють лише 2005—2006 роки. Хоча ми чудово знаємо, що масштаб зловживань на попередніх етапах був як мінімум не менший. Потрібно розглядати проблему незалежно від прізвищ міністрів, які в той чи інший час очолювали військове відомство.

А що стосується покарання, то Анатолій Гриценко, як і кожен громадянин країни, має право на презумпцію невинності. І знову ж, незалежно від прізвищ, коли правоохоронні органи доведуть свої звинувачення і суд це підтвердить, кожен відповідатиме, у тому числі міністр. Отака наша позиція.

— Під час розгляду проекту бюджету Перший віце-прем’єр-міністр Микола Азаров зазначив, що на розробку нових видів зброї і нових систем додано близько 140 мільйонів гривень. Був час, коли опозиція критикувала уряд за те, що оборонний бюджет не дотягує до 2 відсотків ВВП, як це передбачено законом про оборону. Ваша оцінка затвердженого бюджету.

— Якщо об’єктивно, то частину проблем розв’язано. Із змісту закону про державний бюджет вилучено низку статей, які змінюють систему оподаткування. Їх прийняли окремим законом, як того вимагає Бюджетний кодекс. Сподіваюся, це перший крок до того, що надалі закони про оподаткування не лише не змінюватимуться законом про державний бюджет, а й набуватимуть чинності не менш як за шість місяців до початку фінансового року. Бо це необхідно для адаптації економіки, промисловців, підприємців, бізнесу загалом. Позитивно й те, що вирішили низку питань для більш серйозної підтримки розвитку підприємництва, зокрема, збільшили фінансування загальнонаціональної програми розвитку підприємництва, формування реєстрів підприємницької діяльності. Зняли дискусію про дію у 2007 році спрощеної системи оподаткування. Вона залишається і буде працювати. Її потрібно вдосконалювати. Як і всю регуляторну політику стосовно підприємництва. Знижено навантаження на державні казенні підприємства. Скажімо, поточного року вилучалося 50 відсотків їх чистого доходу, буде — щонайбільше 15. Це — хороший крок. Державні казенні підприємства — підприємства стратегічні, військово-промислового комплексу, де зосереджено наш інтелект, технічні можливості, кадри.

Проте водночас не розв’язано серйозні проблеми. Насамперед незавершені залишилися питання, які стосуються політики приватизації. Мало вилучити їх із тексту бюджету. Необхідно було, як того вимагає Конституція, приймати закон про державну програму приватизації на 2007 рік. Мова йде про стратегічні об’єкти, зокрема Укртелеком, Одеський припортовий завод, деякі інші. Востаннє державну програму приватизації приймали у 2000-му на два роки. А державна програма саме і передбачає ідеологію приватизації, чітко формулює вимоги до формування переліку підприємств, вимоги до технічно-економічного обгрунтування, умови передприватизаційної підготовки, конкурсів, тендерів, захист напрямів національної безпеки — інформаційної, енергетичної, транспортної, продовольчої тощо. Тобто це комплексний документ, який має силу закону і дає можливість не лише створити прозорі умови приватизації, що важливо для довіри інвесторів, а й ураховує стратегічні інтереси держави, зокрема збереження і розвиток нашого науково-технічного потенціалу. А замість цього антикризова коаліція прийняла якийсь сурогат, так званий перелік із вкрапленням деяких законодавчих норм. Тобто це і не перелік, і не програма. І це створює дуже серйозні ризики. Зокрема, стосовно проведення приватизації в ручному режимі, непрозоро. І це була ще одна обставина, щоб не сприймати закон про бюджет, проголосований Верховною Радою.

Ще одне питання. Заплановано величезні ресурси на так званий інноваційний розвиток — приблизно 26—27 мільярдів гривень. Але не визначено пріоритети держави, куди їх спрямувати, а вони мають для нас принципове значення: і енергозбереження, і питання цільових методів реформування житлово-комунального господарства, і цільові державні програми. Переліку немає. Немає умов адресного ефективного використання цих коштів. Тобто знову бачимо намагання ручного управління фінансовими потоками.

— І ще один момент впав у вічі: уряду були делеговані повноваження...

— З гарантій?..

— Не тільки... Перекидати кошти з однієї статті на іншу без дозволу парламенту.

— Погоджуюся: це — серйозна проблема. Але водночас вилучено вимогу погоджувати з Верховною Радою перелік об’єктів, на які спрямовуватимуться централізовані капітальні вкладення. А це — знову-таки — мільярди гривень. Цей процес раніше був прозорий. Можна було провести дискусію, визначити пріоритети, куди вкладати кошти, щоб вони дали максимальний соціальний, економічний та екологічний ефект.

Нас турбує те, що у структурі прийнятого кошторису, по суті, знехтувано Бюджетну резолюцію на 2007 рік, рішення РНБО, пропозиції і рекомендації Комітету з питань національної безпеки та оборони з формування оборонного бюджету. Нині передбачено витрати на оборону щонайменше 1,4 відсотка від ВВП за нормативу — 2 відсотки. Оборонний бюджет залишився бюджетом поточного споживання, по суті, він не створює умов пріоритетів розвитку. Зазначу: я зустрічався і розмовляв з віце-прем’єром, міністром оборони Російської Федерації Сергієм Івановим. І він сказав, що наступного року 43 відсотки оборонного кошторису будуть спрямовані на розвиток, на оснащення сучасною спецтехнікою і зброєю. Вони хочуть довести цей показник до європейських стандартів: 50 на 50. І це буде зроблено буквально у найближчі роки. У нас на ці цілі буде спрямовано максимум 17—18 відсотків. А це означає, що структура оборонного бюджету не поліпшилася.

Неприпустимо, коли фінансові ресурси на замовлення сучасних озброєнь, тим паче вітчизняного виробництва, а це завантаження оборонно-промислового комплексу, який працює на 20—25 відсотків, і фінансування житла для військовослужбовців, заплановані з так званого спеціального фонду. Це дуже ненадійне джерело, яке формується з надходжень від приватизації, реалізації майна Збройних сил. Хто так планує? Тим паче, коли мова йде про спецтехніку. Адже треба укладати контракти щонайменше за рік до того, як розпочнеться постачання.

Під час формування оборонного бюджету, включаючи соціальну складову, парламент допустив дуже високий рівень безвідповідальності. І ми на засіданні комітету одностайно, а до його складу входять представники всіх фракцій, дійшли висновку, що лише за фактом оборонного кошторису за цей бюджет не можна було голосувати. Адже такий підхід знижує рівень національної безпеки та оборони. Тобто є багато серйозних проблем, але системного професійного обговорення проекту держбюджету не було. І я гадаю, що Президент мав усі умови і підстави, щоб накласти на цей бюджет вето, що він і зробив. Бо треба вийти на умови і параметри, щоб бюджет відображав не лише інтереси окремих фінансово-політичних груп, а був збалансованим документом, законом, який відображає інтереси держави і всього суспільства.

— Водночас лідер фракції Партії регіонів Раїса Богатирьова переконувала, що у Президента не знайдеться причин, щоб прислухатися до думки тих політиків, які пропонують главі держави повернути головний фінансовий документ у парламент.

— Не знаю, які причини мала на увазі шановна колега, а в мене є реальна оцінка. А тому не можна допустити, щоб закон про державний бюджет був заполітизований. Я сам цього не хочу. Так, важливо, щоб він був прийнятий вчасно. Бо за цим — питання формування місцевих бюджетів. Але ж прийняття бюджету вчасно — не самоціль. Нам потрібен якісний документ, збалансований, включаючи відносини центру і регіонів, який посилював би політику розвитку, інноваційно-інвестиційну складову, забезпечував високий рівень адресності, ефективності використання бюджетних ресурсів і не зменшував соціальні стандарти громадян України, що заборонено Конституцією нашої країни. Водночас реальна заробітна плата порівняно з попереднім періодом третій місяць поспіль продовжує знижуватися. І тут є над чим думати. Бо, по суті, параметри, які закладено з мінімальної заробітної плати, місячного прожиткового мінімуму, вказують на загрозу стагнації після деякого зростання платоспроможності громадян.

— А це не сприятиме і розвитку внутрішнього ринку...

— Звичайно. Тому сьогодні ми повинні прямо сказати, що основна питома вага зростання ВВП — це зростання внутрішнього попиту на основі підвищення платоспроможності наших співгромадян, зростання внутрішнього товарообігу.

— Водночас Микола Азаров заявив, що уряд добиватиметься збільшення ВВП за рахунок зростання виробництва, а не за рахунок зростання торгівлі.

— Ніхто цього не заперечує. Звичайно, система має бути збалансована. Але зростання виробництва, особливо споживчих товарів і послуг, ніколи не буде, якщо не буде зростання платоспроможності громадян. Це — єдина система, яка працює і взаємозалежна. І тут однозначно треба формувати умови зростання виробництва, знижувати питому частку імпорту у споживанні тих товарів і послуг, які ми самі можемо запропонувати на ринку нашим громадянам. Але ж інтегральний показник якості й ефективності державної політики — це показники зростання рівня реальних доходів громадян, реальних зарплат і пенсій, показник створення нових робочих місць на своїй території, головний інтегральний показник ефективності політики держави.

— Дякую.

Розмову вів Володимир КОРОЛЮК.