У понеділок, 11 грудня, до секретаріату Президента надійшов головний документ 2007 року — закон про державний бюджет. В. Ющенко обіцяв, що «бюджетний» вердикт буде винесено до 13 грудня. Свого слова він дотримав і... одразу повернув документ до Верховної Ради для повторного розгляду. Президент не погоджується з низкою соціальних показників кошторису. Зменшуючи термін розгляду бюджету (15 днів), він, схоже, прагне дати парламенту час для доопрацювання закону. Верховна Рада на своєму засіданні (15 грудня) відправила проект закону про держбюджет-2007 на доопрацювання. Засідання з цього приводу відбудеться сьогодні.

Зауваження Президента неабиякі. Він невдоволений тим, що занижено прожитковий мінімум для громадян, які втратили працездатність. У своїх рекомендаціях В. Ющенко зазначає, що від цього залежить життя 12 мільйонів пенсіонерів, оскільки мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Не погоджується Президент із низькими темпами запланованого на 2007 рік зростання мінімальної зарплати. Окрім цього, В. Ющенко вважає, що у проекті занижено витрати на оборону. Загалом, щоб врахувати зауваження Президента, треба «знайти» 5,5 мільярда гривень. Отож сьогодні шукатимуть їх на пленарному засіданні. А до цього тиждень «шукали» у комісіях, комітетах, на спільних консультаціях. Одне слово, в робочому режимі.

До речі, про робочий режим. Імовірний варіант, що у новий рік ми вступимо без бюджету. Таке вже було в новітній історії України. Тоді уряд перейде на ручне управління на основі торішнього бюджету. Як це буде в натурі? Тут мене добре зрозуміють автомобілісти, водії і ті, хто користується послугами автотранспорту. Погодьтеся, коли ви вранці або ввечері на вулицях великого міста потрапляєте в автомобільну «тягучку», то перше, про що ви подумаєте (виключаємо ДТП попереду), що на перехресті замість автомобільного світлофора працює даішник з палицею. Він намагається діяти так, щоб усі потоки рухалися справно, але діє все-таки на власний розсуд. Хто дасть гарантію, що у разі формування фінансових потоків уручну всі без винятку діятимуть чесно, там не буде нечистих на руку людей...

І минулого тижня в Київраді тривала тарифна війна, за якою спостерігає вже вся країна, депутати з регіонів і провінцій вчаться у столичних колег. А на війні як на війні. Уже є поранені (читай — побиті), слава Богу, що немає вбитих. А все це від непрозорості, кулуарності.

Міський голова в концерні «Правекс» — господар, власник. Тож він цілком справедливо міг у своєму господарстві діяти одноосібно, розпоряджатися там грошима не радячись. Бо то його.

А гроші київської громади — то публічні гроші. І люди мають знати, куди вони йдуть, скільки і за що вони мають платити. Якщо основна складова (57 відсотків) у вартості комунальних послуг — газова, а вартість газу зросла на стільки-то відсотків, то чому платежі зросли в кілька разів?

Лавину невдоволених, психологічний шок киян спричинено непрозорістю дій і принципами ціноутворення. Це тепер «цілодобово працюють робочі групи» з узгодження і вироблення тарифів. А чому цього не було раніше?

Пригадуєте, що робилося у під’їздах наших будинків напередодні виборів. Паперова заметіль рекламних листівок з білим і чорним піаром, одноразових газеток, буклетів та іншого паперового мотлоху вкривала все. І підлогу, і стіни, і поштові скриньки, і сходи. Народові вправляли мізки, розкриваючи очі, формували думку, фактично підводили його руку до відповідного рядка у виборчому бюлетені.

І це правильно, бо класично — довести свою позицію до виборця. Неправильно те, що з наших під’їздів робили сміттєзвалище. Двірників шкода, бо роботи їм було вдосталь.

А чи бачили ви у своєму під’їзді напередодні підвищення тарифів хоча б одну листівку, діаграму, спецвипуск газети тощо, де нам розжували б складові нових тарифів? А дзузьки!

От і маємо те, що маємо. Війну, психологічний шок, несприйняття дій влади і невдоволення нею, заяви громадян, які як платили за старими розцінками, так і платитимуть.

Минулого тижня Верховна Рада прийняла останній законопроект, який відкриває дорогу для вступу в СОТ. А Кабмін розпустив Раду підприємців, яка опікувалася малим та середнім бізнесом. Невже уряд у своїй роботі керується інтересами тільки великого капіталу, який і сам себе захистить від дій місцевих влад?