Наше спілкування з Галею Ільєвою відбулося після її концертного виступу в Палаці мистецтв «Український дім». Відома журналістка, естрадна співачка, науковець — попри свою занятість все одно не ігнорує спілкування із пресою, окрім того, що саме робота із ЗМІ ще зовсім недавно була її напруженим графіком життя, коли вона обіймала посаду прес-секретаря заступника глави секретаріату Президента.

Галина з когорти молодих вчених, кандидат філологічних наук, закінчила стаціонарну докторантуру Інституту літератури імені Т. Шевченка НАН України. Окрім того — лауреат всеукраїнських та міжнародних мистецьких фестивалів, член Асоціації естрадних діячів України, була стипендіатом Фундації імені Петра Поліщука (ФРН) і Фундації УВУ в Нью-Йорку (США).

Публікується в пресі ще зі школярського віку, творить вірші та пісні. На Національному радіо звучить її авторська програма «Собор душі людської», героями якої вже виступило чимало відомих в державі персон.

Дзвінкий голос Галі приваблює багато шанувальників таланту співачки, а невсипуча енергія є фонтаном, який підтримує кожен напружений трудовий день.

Сподіваюся, наша розмова допоможе читачам краще пізнати цю неординарну творчу особистість.

— Ти працювала прес-секретарем Анатолія Матвієнка, коли він був заступником глави секретаріату Президента України. Нині займаєшся власними проектами. Верховна Рада України, Національна академія наук, телебачення, виступи, творчі заходи... Це світ твоїх професійних справ та мистецьких зацікавлень, яким нині живеш. Поділися рецептом, як можна стільки встигати молодій людині?

— Насправді рецепту, як такого, немає. Просто не треба лінуватися. Багато робиш тоді, коли ця праця приносить задоволення, коли ти можеш реалізувати себе, бути ефективним на тій чи тій посаді. В мене є дипломи різних спеціальностей, тож, звісно, вдало поєдную різні речі.

— Незважаючи на молодий вік, у твоєму доробку — наукова монографія «Таємниці кохання», три поетичні збірки, пісенні аудіокасети та компакт-диск, а також значний список літературознавчих і журналістських статей. Чи не докоряють тобі, що ти розпорошуєш власну діяльність, адже можна зосередитися чіткіше на чомусь одному і, звичайно, було б досягнуто вже значніших вершин?

— Докоряють і досить часто! Але це те саме, що питати в маленької дитини, кого вона більше любить — маму чи тата. Вже багато років я займаюся журналістикою, ще зі школи, вірші пишу з дитинства, музику теж, наукою захопилася в університеті. Без співу себе не уявляю, бо якщо Господь дав талант, розкішний голос, він не може належати лише мені, я повинна свої пісні дарувати людям. Більше того, коли довго не співаю, я просто наче хвора стаю, ніби силу свою втрачаю, енергію. Своїм голосом ніби віддаю щось у світ, часточку себе, і він мені повертає сторицею. А ще дуже люблю робити маленькі подаруночки-сюрпризи тим людям, котрі мені особливо дорогі. Люблю пізнавати свій світ — Україну, її різноманітні куточки. Розкіш спілкування, за Сент-Екзюпері, справді, одне з найбільших див на землі. Тому кожна цікава, неординарна людина, що з’являється на твоєму шляху, збагачує тебе духовно. Зрештою, політики теж нерідко виявляють свої здібності: в спорті чи в художній фотографії, малюванні, музиці тощо. Окрім того, і серед депутатів Верховної Ради України — представники різних професій, є люди, які мають по кілька дипломів, наприклад, актор і менеджер, економіст і юрист, музикант і дипломат та ін. Хтось очолює політичну партію та ще й спортивну федерацію, керує фондом, засновує іменні стипендії, хтось відкриває мистецький зал, маючи бізнес, пов’язаний із промисловістю... Зараз у сучасному світі рідко хто займається чимось одним, і це пов’язано не так із виживанням у матеріальному плані, як із самореалізацією.

— Я бачила твій портрет на обкладинках журналів. Одразу помічаєш на фото якісь особливо таємничі очі, дещо романтичний погляд, а загалом — на тебе дивиться усміхнена панна. Складається враження, що «щаслива дама» без великих проблем. Проте, в одному з інтерв’ю прочитала, що екстремальними видами спорту не захоплюєшся, бо гострих відчуттів достатньо у власній біографії. Невже так багато пережито?

— Моє життя — то суцільний екстрим. Зміна професій, місця роботи, проживання, зокрема, справді раптовий переїзд з Івано-Франківська до Києва. Наукові стажування за кордоном у різних країнах, але, все-таки, не піддалася спокусі виїхати з України назавжди. Смерть близьких людей, зрада і підлість тих, кого любиш, кому довіряв. Кожен, прокадрувавши як у фільмі, до сьогодні свою долю, може знайти там щось подібне. Проте, в екстремальних ситуаціях, коли, на нашу думку, настає безвихідь, гострий біль в душі, включаються резервні можливості організму, і ти акумулюєшся в якийсь наче згусток енергії, сконцентровуєш всю свою волю, щоб не поринути у відчай, намагаєшся бути сильною.

— Ти молода, красива жінка, творча натура. Кажуть, такі люди повинні постійно перебувати у стані закоханості. Напевно, ти теж когось любиш сьогодні? Чи має для тебе значення — публічна людина твій обранець, чи ні, людина відома, матеріально забезпечена тощо?

— Я зрозуміла твоє запитання. Але серце не вибирає. Коли ми відчуваємо потяг до чоловіка, то наша душа не «думає» про це. Швидше за все, «думає» наш розум, але точніше не «думає», а, можливо, аналізує, бачить всі «плюси» і «мінуси» ситуації, в якій опиняється закохана жінка. Стосовно публічності, відомості, напевно, значення не має, проте це, скоріш за все, дуже заважає. Матеріальний аспект важливий, щоб справді жити, а не існувати, та якщо жінка щиро любить, вона хоче допомогти володарю свого серця, переживає за нього, багато йому прощає, намагається зрозуміти, допомогти, а не думає про те, як використати його гроші чи становище. Саме цим і відрізняється справжня любов від вигоди, бо, як правило, використовують саме тих, хто віддано кохає, безкорисливо, стараючись, як кажуть у нас на Галичині, «милому небо прихилити». Хоча, здавалося б, саме певної кількості грошей нам часто не вистачає для щастя. Парадокс, проте, хто має багато «мані-мані», каже, що щастя не в них.

— А ти не вважаєш, що коли дуже багато прощати мужчині, він може подумати, що в тебе немає жіночої гордості, чи навіть, скажімо, гідності? Або ти боїшся його втратити, хочеш, щоб він оцінив, що в тебе лагідний, а не «стервозний» характер?

— Та ти вже просто в якусь психоаналітику кидаєшся! Кожен чоловік розуміє: хоч би як його кохали, не можна переступати певну межу, адже якщо жінці наплюють у душу, в неї саме в тій душі може щось наче надірватись, і вона просто повернеться і піде від нього назавжди. Але в нашому модерному світі зараз кожна людина дуже потребує ласки і любові.

— VІP-персони знають, що повинні дбати про свій імідж. Як результат — часто стають заручниками обставин. В тебе чимало друзів серед знаменитих людей, в тому числі народних депутатів. Як допомагаєш їм подолати подібні проблеми, які поради даєш?

— Сьогодні вже ніхто не боїться, що його викличуть на партійний чи комсомольський «килим» з питанням, кого можна любити, а кого не дозволяє партія. Подібні речі нарешті стали справді тільки особистою справою кожної конкретної людини, хоча в декого із тих, кому нині 40—50 років, продовжують зберігатися подібні «комплекси страху» ще з радянських часів. Про те, хто кого любить, хто з ким зустрічається, хто розлучується, а хто, навпаки, одружується, люди можуть поговорити, особливо, якщо йдеться про політиків, але поговорять та й перестануть, бо з’являються весь час свіжіші новини. А ось про висловлювання відомих, розкручених телебаченням та друкованими ЗМІ громадян суспільство добряче пам’ятає, особливо про їхні вчинки, обман, обіцянки... Про обливання одне одного брудом, образливі речі, використання технологій на приниження опонента, його виштовхування з політичної іміджевої позитивної ніші. Тут вже не просто партійна боротьба конкурентів за електорат, тут справді проявляються людські якості, ступінь моральності, порядності тощо. А ще не можна не враховувати того факту, що в кожного знаменитого народного обранця є власна команда, в якій іноді точиться ще непримиренніша боротьба за «вплив на шефа», доступ до нього, можливість давати поради, користуватись допомогою, ревнощі, заздрощі. Буває так, що коли з’являється в команді якась сильна розумна особистість, то «сірі мишки» її обов’язково з’їдять, адже на їхньому тлі вона може дуже сильно піднятися в кар’єрі. Тому я завжди раджу своїм друзям опиратися лише на вірних, відданих їм по-справжньому людей, перевірених часом, інколи бідою, а також обов’язково прислухатися до власної інтуїції, голосу свого серця, душі, а не тільки слухати нашіптування сторонніх людей, які можуть подавати інформацію в ракурсі вигоди для себе в тій чи тій ситуації.

— Щоб «пробитися» сьогодні, треба мати талант, бути працьовитим, наполегливим і, звичайно, дуже важливим чинником є наявність грошей.

— Безперечно, покажіть хоч когось, розкрученого продюсером без грошей: кліпи, телеефіри, престижні концерти, костюми відомих в Україні дизайнерів! Без фінансового підгрунтя — це неможливо в сьогоднішніх умовах! Але талант без праці — нічого. Ці слова — не відкриття Америки. Нині в слухача-меломана величезний вибір, не так як колись, щось додатково слухалося лише з творчого доробку заборонених бардів.

— Тож бажаю здійснення всіх планів і дякую за щирі відповіді!

Розмову вела Олеся ДЗИРА.