Жалобні заходи, присвячені 65-й річниці трагедії Дробицького яру, пройшли в однойменному меморіальному комплексі, що на околиці Харкова. У церемонії вшанування пам’яті жертв нацизму взяли участь керівники Харкова та області, а також об’єднаної єврейської громади. Після поминальної молитви були хвилина мовчання, запалювання поминальних свічок і покладання квітів до монумента, на якому десятьма мовами висічено заповідь «Не вбий».

14 грудня 1941 року в Харкові з’явився наказ німецького військового коменданта про переселення євреїв до 10-го району. Бараки з вибитими вікнами мешканців тимчасового гетто не опалювалися, двері були відсутні, води не було. Найслабкіші загинули від холоду і голоду. Потім людям було оголошено, що бажаючих відправлять на роботи до Польщі та в інші області України. Але людей просто вивозили в яр і розстрілювали. До середини січня 1942 року там знищили все тимчасове гетто. Відомості про харківських євреїв окупаційна влада записувала на жовтому папері, у так званих «жовтих списках» — єдине джерело, за яким можна встановити особи загиблих.

У Дробицькому яру загинули професор-скрипаль І. Букінік, піаністка О. Григоровська, архітектор В. Естрович... Письменник О. Толстой, який очолював держкомісію з розслідування злодіянь фашистів, оцінював кількість загиблих у Дробицькому яру євреїв у 23—24 тисячі. За іншими даними — це 30 тисяч, включаючи полонених солдатів та мирних жителів.

Харків.