Міністерство освіти і науки активізує боротьбу зі зловживаннями, протекціонізмом, поборами та хабарництвом в освіті.

Незаконні дії окремих керівників та працівників закладів освіти сприймаються суспільством узагальнено і формують негативну, а головне — неправдиву громадську думку про реальний стан справ в освітянській галузі загалом, зазначили учасники засідання Колегії Міністерства освіти і науки, на якій йшлося про викоренення, профілактику та запобігання правопорушенням.

Розуміючи, що негативні явища не лежать на поверхні й часто замовчуються та приховуються навчальними закладами, міністерство спрямувало свої дії на те, щоб зробити діяльність галузі максимально прозорою. Для цього створили при МОН та місцевих органах управління освітою громадські колегії і ради, Всеукраїнську студентську раду тощо.

Водночас сьогодні, як зазначив міністр Станіслав Ніколаєнко, 27 відсотків студентів державних ВНЗ готові дати хабара за успішну оцінку, а 22 відсотки згодні платити у приватних вузах. «Тому боротьба з корупцією і правопорушеннями в освіті не може зменшувати обертів, — вважає головний педагог країни. — Це є питанням моралі суспільства».

Тепер збережемо пафос для іншого високого зібрання й спустимося на землю. Колегія МОН заборонила незаконний збір коштів працівникам навчальних закладів, зобов’язала забезпечити лише добровільний внесок до благодійних фондів та обов’язково контролювати використання грошей. «А також вжити заходів до більш широкої участі органів учнівського та студентського самоврядування до роботи із запобігання правопорушенням, посадовим зловживанням, хабарництву»...

...Володимир, студент-п’ятикурсник столичного вузу, ректор якого вважає себе птахом високого польоту, показав мені вбивчі для доктора наук і головного бухгалтера документи-квитанції. Одна цілком законна — про сплату 2 725 гривень за навчання, за договором №... Інша — речовий доказ брутального вимагання під назвою «благодійний внесок» у сумі 2 725 гривень.

— Не сплативши його, студент не став би п’ятикурсником, тобто не навчався б на магістра, — стверджує хлопець.

Він, член студради одного з інститутів університету, ще влітку осмілився використати задеклароване міністром право долучитися до «широкої участі... в роботі із запобігання правопорушенням, посадовим зловживанням, хабарництву». Він поцікавився у знайомої працівниці бухгалтерії, ким і як використовуються так звані добровільні «благодійні» внески, про які повідомили четвертокурсникам під час написання ними заяв про зарахування на магістерський курс. Відповіла дівчина більш ніж прозоро: «Воно тобі треба?» І показала пальцем угору.

«Угорі» не менш прозоро відповіли і на мій телефонний запит: «Звертайтеся до ректорату». Звернусь. А поки що запитання до міністерських чиновників, членів численних громадських рад, органів студентського самоврядування: хіба ви не знаєте про такі «благодійні» побори? Чи не бачили квитанцій про примусову сплату тисяч гривень?!

З оплатою за навчання нині повний безлад: в периферійному вузі вивчитися на юриста, скажімо, можна за 3,5 — 4,9 тисячі гривень на рік, а в класичному київському — за 10 тисяч доларів. Міністр обіцяв упорядкувати ці суми. Потім, напевне, візьметься за загальноосвітні заклади. Бо є, наприклад, на столичному Подолі елітна дванадцятирічка, в якій батьки «нових школярів» щорічно платять тисячу «зелених». Щоправда, талановиті дітки із малозабезпечених вчаться безоплатно. До них належать, не повірите, улюблені чада державних мужів вищого ешелону влади. Мабуть, керівництво закладу боїться образити «податком на школу» поважних чинуш... Про високі здібності окремих дітей-«пільговиків» не йдеться. Аби виросли вони достойними мужами Вітчизни...

А це ще питання. Як і те, чи правильний висновок зробить мій добрий знайомий Володимир, жертва благодійницької діяльності любителів поборів.

У школі, підсумовуємо, не беруть з багатих, у вузі — деруть з бідних. Несправедливість в обох випадках.

А тим часом МОН «активізує боротьбу зі зловживаннями, поборами та хабарництвом в освіті»...