Президент скористався своїм правом вето на Державний бюджет 2007 року. На його думку, уряд мало уваги приділив соціальному захисту малозабезпечених і пенсіонерів. Особливо при розробці прожиткового мінімуму і визначенні рівня мінімальної зарплати. У свою чергу, Кабінет Міністрів назвав ціну цього питання — 10 мільярдів гривень. Зокрема, Прем’єр-міністр Віктор Янукович заявив, що уряду запропонували знайти ці кошти на папері. А їх, мовляв, немає, і він не бачить, де можна знайти компроміс. І попередив: не буде бюджету, не буде й пенсій, не проводитимуться соціальні виплати.
Одначе прем’єр забув, що відповідно до Бюджетного кодексу у разі відсутності головного фінансового документа країни усі програми, зокрема соціальні, фінансуються у розмірі одна дванадцята від бюджету попереднього року. З другого боку, Президент України звернув увагу на те, що зупиняється дія закону про податок на додану вартість. Але тільки для газопостачальних компаній, які не можуть розраховуватися податковим векселем. Водночас ця норма чомусь не стосується групи постачальників нафти. Віктор Ющенко підкреслив, що ці постачальники платять ПДВ живими грішми, завдяки чому у 2006 році до казни надійде понад 4 мільярди гривень. Окрім того, є й інші можливості перерозподілити державні кошти для посилення соціального захисту населення.
Тобто можна стверджувати, що в умовах політичної реформи глава держави скористався своїм конституційним правом (стаття 106 Основного Закону) і не дав змоги перерозподілити фінансові потоки на користь певних груп. Власне, це — свідчення того, що у глави держави достатньо повноважень навіть після внесення змін до Конституції, щоб зупиняти незрозумілі для нього кроки уряду й коаліції та не говорити про ймовірність узурпації влади.
Але вето на проект Державного бюджету — не привід для емоційних заяв. Тим більше, що неухвалення головного фінансового документа у відведені терміни не тягне за собою нічого. А розпуску парламенту й поготів. Тож політикам можна порадити лише одне: читати й виконувати Конституцію, а в разі потреби просити Конституційний суд дати тлумачення тих статей, довкола яких виникають суперечки.