На цигарку — крізь пальці
Палити не можна в усіх громадських місцях, крім шкільних підворіть.
Такого висновку доходиш, відвідавши будь-яку дванадцятирічку. В Ужгороді, скажімо, 98 відсотків учнів ліцеїв та училищ викурюють 5—20 цигарок на день. Про це, посилаючись на дані анонімних опитувань, повідомила лікар-нарколог Закарпатського обласного наркодиспансеру Елеонора Шпак.
За її словами, діти починають палити вже з третього класу.
А за даними Міністерства охорони здоров’я, загальний рівень поширення паління серед дорослого населення України становить 41 відсоток (15,5 млн. осіб). Це один з найвищих показників у світі.
Серед курців понад 100 тисяч дітей. Близько 100 тисяч осіб в Україні щороку помирають від хвороб, спричинених нікотином. За рік дії закону, який забороняє палити в громадських місцях, заплатили штраф 20 порушників.
А як у них?
У 1655 році вперше в Англії зробили спробу науково обгрунтувати шкідливість тютюну. На засіданні Лондонського королівського товариства повідомили, що одна крапля тютюнового масла вбиває кішку, але певного ефекту це попередження не дало. І тільки в кінці XІX століття боротьба з палінням починає зростати. В авангарді, хоч як дивно, були США. В 1890 році в деяких штатах було заборонено (вперше в світі) продавати тютюн неповнолітнім. Фахівці підрахували, що від хвороб, пов’язаних з палінням, у промислово розвинених країнах щороку помирає понад два мільйони осіб. Колись в Індії, Ірані та Туреччині за паління тютюну страчували. В штаті Айова США передбачено штраф 160 доларів або виконання примусових робіт особі, котра почала палити до 18 років. Найменше курців серед населення Європи. У Швеції — 20 відсотків, Греції, Туреччині та Росії — по 60.
Усе про хобі
Віднедавна я збираю інформацію про захоплення співвітчизників — знаних і не дуже, політиків і
«зірок», багатих і бідних. Та ось заковика — дані про хобі потрапляють на очі дуже рідко. А, може, є видання, з якого можна дізнатися про улюблені заняття українців і не тільки?Валентин ЗБАНАЦЬКИЙ,десятикласник.
Гуляйполе
Запорізької області.
На щастя школяра і щонайменше 60-тисячної читацької аудиторії, таке видання є. Щомісячник, чи не єдиний в країні глянцевий україномовний кольоровий журнал, так і називається —
«Хобі». За рік існування він оприлюднив десятки чудово ілюстрованих статей про захоплення політичних і державних діячів, художників і артистів, багатьох нетитулованих колекціонерів. Запевняю: це не менш захоплююче чтиво, ніж знаменита Книга рекордів Гіннесса.Хіба не цікаво почитати, скажімо, про доктора філологічних наук президента Києво-Могилянської академії, який завдяки хобі виграв одну з аудиторій. До того ж В’ячеслав Брюховецький звозить з-за кордону звичайнісіньке каміння і мріє створити кам’яну мапу світу...
А Мирослав Попович, директор Інституту філософії імені Григорія Сковороди знавець, виявляється, не лише політичної, а й домашньої кухні...
Хатні ікони збирає професор Ольга Богомолець... Київський підприємець, глава Торгового дому Шереметьєвих Олексій Шереметьєв створив музей, в якому зберігаються унікальні речі часів Кримської війни 1853—1856 років. У ньому, вважаю, мають побувати всі школярі, а хлопці обов’язково. Колекція музею пробуджує почуття честі та гідності, патріотизму і колективізму, чого часом так бракує частині молоді...
Журнал, за словами головного редактора Валерія М’ятовича, розширюватиме географію. Зростатиме і чисельність членів клубу
«хобістів», що зробить видання, безумовно, ще читабельнішим і кориснішим. Бо що розкриває особистість яскравіше, ніж її уподобання поза робочим місцем?!То ж, Валентине, у тебе (і не тільки) є чудова нагода постійно занурюватися в чарівний світ захоплень, читаючи
«Хобі».Іван ШЯЛЛІ.
Стипендія без грошей
Її видають в Подільському районі столиці. Суть починання, яке гідне повсюдного впровадження, в тому, що
«Стипендія глави райради» не передбачає грошових виплат.— Ми уклали з п’ятьма вузами договори, згідно з якими 16 випускників району навчаються безоплатно, — розповідає голова РДА Євген Романенко. — У свою чергу, ці навчальні заклади звільняються від платні за проходження студентами практики в райраді, адміністрації, на комунальних об’єктах. До того ж сприятимуть працевлаштуванню молодих фахівців в органах влади і на підприємствах Подолу.
Наступного року стипендії без грошей отримають уже 50 випускників — діти-інваліди, учні з багатодітних, неповних і малозабезпечених сімей.
