Представляємо голів комітетів Верховної Ради

Із досьє «Голосу України»

ТОМЕНКО Микола Володимирович, голова Комітету Верховної Ради з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму, заступник голови депутатської фракції БЮТ. Народився 11 грудня 1964 року в селі Малі Канівці на Черкащині. Закінчив Київський державний університет ім. Т. Шевченка за фахом історія, кандидат історичних наук. Народний депутат України двох останніх скликань. Працював завідувачем кафедри політичних наук Інституту державного управління і самоврядування (1992—1993), заступником начальника інформаційно-аналітичного управління Міністерства у справах національностей та міграції (1993—1994), начальником Головного управління преси та інформації Київської міської держадміністрації (2000—2001), головою Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації (2002—2005), віце-прем’єр-міністром в уряді Ю. Тимошенко.

— Як законодавчо врегульовано державну політику в сфері молоді та спорту і чи є потреба вдосконалювати чинне законодавство?

— У діяльності комітету ми визначили кілька стратегічних завдань. Контроль за виконанням чинних законів є одним із основних напрямків роботи комітету. По-друге, маємо адаптувати чинну законодавчу базу до реалій нашого життя. Таким чином і будує комітет свою роботу. Вже заслухано звіт уряду про виконання законодавства у сфері фізичної культури і спорту, Державну службу туризму і курортів щодо підготовки до нового туристично-курортного сезону, Київську міську держадміністрацію про виконання законодавства про фізкультуру і спорт у столиці. Незабаром відбудеться виїзне засідання комітету на Львівщині, де ми плануємо звернути увагу на стан спортивних споруд, що перебувають у комунальній власності, а також спортивних баз Міноборони. Тобто є безліч речей, які не потребують додаткового законодавчого врегулювання, однак вимагають контролю за виконанням існуючих правових норм.

Окрім того, ми домоглися призупинення низки інвестиційних угод, котрі суперечать державним інтересам України і змусили їх переглядати. Приміром, про реконструкцію льодового стадіону та велотреку в Києві. Також наполягаємо на перегляді статуту державного підприємства на базі дитячого оздоровчого табору «Молода гвардія» в Одесі, оскільки маємо сумніви, що цей об’єкт буде використовуватися за призначенням. Ухвалено рішення, спрямовані на те, щоб змусити владу міста Києва підтримувати важливі спортивні проекти та відомі у всьому світі муніципальні клуби (зокрема, баскетбольний клуб «Київ» та хокейний клуб «Сокіл», гандбольну команду «Спартак»).

— А що серед найважливіших проблем в оновленні законодавства?

— Зокрема, заборона закриття чи перепрофілювання спортивних майданчиків, баз, центрів олімпійської підготовки. Прийнято відповідну парламентську постанову, і нині працюємо над новою редакцією Закону «Про фізичну культуру і спорт». Чи, скажімо, розробляючи нову редакцію закону про туризм, плануємо спочатку врегулювати низку проблем шляхом підготовки постанови Кабінету Міністрів. Активно переглядаємо законодавчу базу і в частині підтримки та усиновлення дітей без батьківської опіки, сиріт, котрі перебувають у школах-інтернатах, дитячих будинках сімейного типу.

Нині українську дитину може всиновити іноземець, котрий не перебуває у шлюбі. Однак практика діяльності Інтерполу та прокуратури свідчить, що у цій сфері відбувається дуже багато сумних речей. Тож запропоновано норму, щоб дозволити міждержавне усиновлення лише сім’ї. Пропонуємо встановити норму, за якою різниця у віці між усиновлювачем та дитиною не може бути більшою за сорок п’ять років. Адже нині на селі багато людей похилого віку беруть дітей зі шкіл-інтернатів для допомоги їм по господарству, але через свій вік не спроможні надати їм належне виховання та опіку.

— Нещодавно, за підсумками дня уряду про стан розвитку фізичної культури та спорту, було ухвалено постанову з численними рекомендаціями Кабміну. Проте чи стане цей документ насправді впливовим і дієвим чи залишиться лише добрими побажаннями?

— Усі документи будуть дієвими, якщо знову-таки не забуватимемо про контрольні функції парламенту. Ми запланували, як контролювати виконання кожної позиції цих рекомендацій. Наприклад, доручили Міносвіти запровадити в школах ще одну посаду — інструктора з фізичної культури й спорту, котрий матиме можливість проводити позаурочну фізкультурно-спортивну роботу з дітьми, а в сільських і селищних радах — відновити посади інструкторів зі спорту. І серед голів обласних рад є розуміння цієї проблеми. Думаю, також знайдемо порозуміння з урядом, щоб запровадити пільгове оподаткування землі для спортивних об’єктів у проекті бюджету наступного року.

Велику увагу в комітеті приділяємо і популяризації здорового способу життя. Так, нещодавно відбувся благодійний баскетбольний матч, у якому команда, що складалася з депутатів — представників нашого комітету, змагалася із командою зірок спорту і культури. Кошти від реалізації квитків на цей матч були спрямовані на придбання діагностичного обладнання для низки дитячих лікарень.

— Які найпринциповіші пропозиції комітету до проекту Держбюджету-2007?

— Скажімо, враховано нову стратегію, яку я ще пропагував, працюючи в уряді, — чіткіше розмежувати управління професійним спортом і масовою фізкультурою. У проекті бюджету передбачено фінансування Національного олімпійського комітету окремим рядком, а міністерство, управління в держадміністраціях та органи місцевого самоврядування опікуватимуться фізичною культурою, масовим спортом, школами тощо. Пропонуємо досить суттєво збільшити фінансування туристичної галузі. Серед наших пропозицій — і перегляд самої концепції розвитку туризму в Україні. Зокрема, передбачається створення потужного інформаційного туристичного порталу України. У бюджеті має бути збільшено кошти і на реконструкцію спортивних споруд. Однак поки що залишається декілька вразливих тем — передусім молодіжне кредитування. Намагатимемося переконати уряд, щоби було збільшено обсяг бюджетних коштів, які спрямовуються на пільгові кредити для придбання житла для молодих сімей, а також на часткову компенсацію відсоткової ставки по таким кредитам.

Особливу увагу приділяємо ініціативам, спрямованим на підтримку материнства та підвищення ролі жінок у нашому суспільстві.

— І насамкінець декілька політичних питань. Чому опозиція не відмовилася від керівництва парламентськими комітетами на користь коаліції?

— Як і у всіх парламентах світу, опозиція повинна впливати на прийняття рішень. Однак я завжди виступав за те, що опозиція має очолювати впливовіші комітети. Нам віддали таку кількість комітетів, яка відповідає кількісному складу фракції БЮТ. Проте опозиція не отримала керівництво тими комітетами, які дають змогу контролювати владу, — бюджетним, регламентним, боротьби з корупцією тощо. Тому сьогодні працюємо над законом про опозицію, згідно з яким будь-яка опозиція, у будь-який період і незалежно від її кількісного складу матиме в українському парламенті чітко регламентовані інструменти контролю і впливу як мінімум за такими напрямками: формування порядку денного сесії через посаду заступника Голови Верховної Ради; контроль за фінансовими й бюджетними потоками, боротьбою з корупцією, свободою слова. Трагедія нинішнього парламенту, якщо він не змінить свого ставлення до опозиції, полягає в тому, що рішення приймає більшість, яка не звертає уваги на позицію своїх політичних опонентів. Оптимальні рішення повинен ухвалювати весь парламент, а не його більшість.

— Ваше ім’я називають серед імовірних претендентів на досі вакантну посаду заступника глави парламенту. Ви досі претендуєте на неї?

— Фракція БЮТ не відкликала проект постанови, яку зареєструвала її лідер Юлія Тимошенко. Проте поки що антикризова коаліція і, зокрема, Партія регіонів ще не готова змиритися з думкою, що на посаді заступника Голови Верховної Ради перебуватиме представник опозиції. Наскільки мені відомо, на прохання Прем’єр-міністра Голова Верховної Ради Олександр Мороз зняв це питання з розгляду, і дискусія триває. Важливо не те, хто саме обійматиме цю посаду, але це однозначно повинен бути представник опозиції, що збалансовуватиме і зменшуватиме ступінь конфліктності в парламенті та суспільстві.