Віктор Ющенко повернув уряду закон про бюджет-2007 «на доопрацювання». Представники правлячої коаліції, дізнавшись про вето, заявили, що «з бюджетним документом так не чинять», бо «всі вимоги Президента були враховані під час підготовки бюджету».

Що не влаштовує главу держави? Передовсім, що парламент не врахував низки його принципових зауважень, зокрема зі збільшення мінімальної зарплати і прожиткового мінімуму. Президент також пропонує скасувати диспропорцію забезпечення військовиків, спрямувавши на це понад 1 млрд. грн., та передбачити 40,5 млн. грн. на проведення військово-морських операцій у Середземному морі. Його партія «Наша Україна» вважає, що необхідні на це кошти реально можна знайти, але не називає джерел, де.

Тож на громадян знову обрушився потік суперечливої інформації, з’ясувати з якої, що й до чого, непросто. Ми знаємо: помаранчеві не люблять біло-блакитних, червоних і рожевих, що закономірно. А хіба у владу політичні сили прийшли лише задля вдоволення власних амбіцій? Звісно, передовсім для того, щоб країна розвивалася, і відповідно — зростав наш добробут. Утім, людина — ненаситна, їй хочеться їсти смачніше, мати оселю просторішу, автомобіль сучасніший, одне слово — наш абсолютний попит безмежний. Але є ще й попит оплачуваний, а простіше — життя за статками.

Скажімо, екс-прем’єр Тимошенко любила витрачати гроші, як, утім, і її колега Єхануров, за правління Кабінету якого ми й не помітили, як проїли кошти від продажу «Криворіжсталі». Тепер продавати немає чого, бо надія на 10 млрд. грн., що їх плановано одержати від приватизації, — ще журавель у небі. Але ми хочемо вже зараз підвищених зарплат, пенсій, більших соціальних виплат — можна додати ще 3600 пропозицій до бюджету народних депутатів. А також 3601 пропозицію Президента.

Пам’ятаєте старий радянський тост: «Вип’ємо за те, щоб наші бажання збігалися з нашими можливостями!» Так і в економіці, яка зростає за відповідними законами: якщо задано певну межу, то вона розвиватиметься саме так, а не тому, що так хоче пан. Приміром, опозиція на чолі з Президентом невдоволена запропонованим бюджетом і вимагає збільшити витратну частину, водночас зменшивши дефіцит бюджету. Але не каже, де взяти на це кошти. А чому б їй, разом з секретаріатом Президента, не сказати: «Януковичу, ми тебе не любимо, але виборці не повинні від цього страждати, тому пропонуємо зробити ось це чи це, що забезпечить зростання зарплат і пенсій».

Або, приміром, спрямувати кошти, які Президент вимагає для навчання наших військовослужбовців у Середземному морі (що ми там забули? — Авт.). На реалізацію пропозицій глави держави потрібно, за словами голови бюджетного комітету Верховної Ради Володимира Макеєнка, 5,5 млрд. грн. Де пропонує їх узяти Президент? Ідей щодо цього його відомство не оприлюднювало. Чи їх забракло? Шкода, що екс-глава його секретаріату Олександр Зінченко не реалізував свій задум — перетворити це відомство на мізковий центр. Тоді його співробітники напевне продукували б ідеї, а не вдавалися до підкилимової боротьби, з’ясовуючи, яка гілка влади в Україні головніша...

Маємо давню традицію: коли згоріла хата, затягуємо паски, переходимо на сало й намагаємося її відбудувати. З нашою «хатою» нині така само ситуація, але Президент чомусь удає, ніби суспільство вже має право на категорію абсолютного попиту...