Повільно, але просуваємося вперед

Питання, порушені у зверненні до Прем’єр-міністра України Віктора Януковича нікопольським аграрієм Андрієм Помазанським «Рік села не відбувся» («Голос України» № 225 від 28.11.2006 р.), заслуговують на особливу увагу. Адже йдеться про нинішній і подальший розвиток українського сільського господарства —зокрема, про стан свинарства й державну підтримку (а дуже часто не підтримку!) українського товаровиробника. Ніхто, мабуть, не ризикне заперечити факти, викладені Андрієм Івановичем, якого, до речі, не тільки добре знаю особисто, а й глибоко шаную як людину та керівника, котрий усім серцем любить село і все життя працював і працює в ім’я його розвитку. Бо як заперечити ті факти, що до 1990 року Україна за наявністю свинопоголів’я «посідала восьме місце в світі», а нині за останні 15 років воно «скоротилося майже втричі», що тоді «свинина в загальному виробництві м’яса становила понад 40 відсотків», норми «споживання свинини на душу населення становили 30 — 31 кілограм», а нині «виробляємо на душу населення третину від норми — 12,9 кілограма на одну особу»?

Єдине, що я хотів би уточнити (до того ж категорично!): сільське господарство — це не тільки свинарство, адже автор, як ніхто інший, чудово пам’ятає ті ще недавні часи, коли в багатьох селах, окрім розвалених ферм, нічого не було. І, мабуть, тоді «рік села» був би набагато доречніший. Але сільгоспвиробники пройшли цей етап і дуже часто, на жаль, без участі держави... Така правда, подобається вона комусь чи ні.

Що ж маємо тепер на Дніпропетровщині? В аграрному секторі України наша область посідає вагоме місце: її частка в загальнодержавному обсязі виробництва продукції сільського господарства становить понад 6 відсотків. І це за того, що область традиційно вважається промисловою. Чого, наприклад, варті такі індустріальні регіони, як Кривий Ріг, Жовті Води, Дніпродзержинськ, Павлоград, Нікополь, Новомосковськ, Вільногірськ? Та, власне, і сам Дніпропетровськ з його розгалуженою металургійною та машинобудівною структурами? Але й за таких умов наші аграрії забезпечують область хлібом і до хліба. Нині у нас в цій сфері працює 4 973 підприємства, різноманітних за формами власності та господарювання. З них 1 689 — господарські товариства, 70 — сільськогосподарські кооперативи, 158 — приватно-орендні підприємства, більш як 3,6 тисячі —фермерські господарства.

Протягом 2005 року середній розмір фермерського господарства збільшився на 7 гектарів і нині становить 123 гектари сільгоспугідь. Основні напрями виробничої діяльності сільгосппідприємств усіх форм власності — вирощення зернових, технічних та овочевих культур, виробництво м’ясо-молочної продукції. За обсягом виробництва сільськогосподарської продукції область посідає друге місце серед регіонів країни, з урожайності основних сільгоспкультур — провідні місця. Обсяги виробництва сільськогосподарської продукції за 11 місяців поточного року проти 2005-го загалом по області становлять 100,2, в тому числі, в сільгосппідприємствах — 105,4 відсотка. Виробництво валової продукції за 2006 рік очікується не нижче, ніж минулого року.

Істотно активізувалося кредитування сільськогосподарського виробництва. В 2006 році погоджено в комерційних банках 724,6 млн. гривень, в тому числі пільгових — 470,3 млн. гривень. Уперше за час незалежності на підтримку розвитку сільськогосподарського виробництва спрямовано 166,8 млн. гривень державних коштів проти 125 млн. гривень у 2005 році (на 42 млн. гривень більше). Цьогоріч в усіх категоріях господарств області зібрано зернових на площі 1 млн. 060 тис. гектарів, намолочено 2,7 млн. тонн зерна. Урожайність зернових становить 25,7 центнера з гектара.

Валовий збір соняшнику — 805 тис. тонн, що більше, ніж минулоріч, на 48 відсотків, цукрових буряків накопано 632 тис. тонн, на 76 відсотків, більше, ніж торік. Завдяки проведенню організаційних заходів, спрямованих на нарощування чисельності поголів’я, збільшення виробництва тваринницької продукції, в області також відбуваються позитивні зміни. Сьогодні очікується виробництво м’яса в живій вазі обсягом 174 тис. тонн, молока — 475 тис. тонн, яєць — 900 млн. штук.

У господарствах області утримується 250 тис. голів великої рогатої худоби, в тому числі, 117 тис. корів, 476 тис. свиней, 71 тис. овець та кіз, 16,4 млн. голів птиці всіх видів. Матеріально-технічна база за технологічного забезпечення кормами в галузі птахівництва області дає змогу утримувати близько 16 млн. голів птиці, а виробничий потенціал птахівничих підприємств дає можливість щорічно виробляти до 1 млрд. штук яєць і понад 100 тис. тонн м’яса птиці. В загальному обсязі виробництва м’ясних ресурсів на м’ясо птиці припадає 60 відсотків. Зросла й середньомісячна заробітна плата в сільгосппідприємствах області. Поточного року вона становить 660 гривень. Це на 31 відсоток, або на 156 гривень, більше, ніж минулоріч. Заборгованість із заробітної плати в економічно активних сільгосппідприємствах агропромислового комплексу області на 1 січня 2006 року становила 1 млн. 319,5 тис. гривень, на 1 листопада поточного року вона відсутня. За попередніми даними, 81 відсоток сільгосппідприємств області завершить 2006 рік з прибутками.

Загалом в області видано державних актів на земельну частку (пай) 98,8 відсотка. Господарства області проводять розрахунки за оренду земельних і майнових паїв, уже видано 96,5 відсотка угод на земельні і 90 відсотків на майнові паї. Соціальна перебудова сільських населених пунктів є також одним із пріоритетних напрямів розвитку агропромислового комплексу. В області постійно проводиться робота зі спорудження об’єктів житла, соцкультпобуту, інженерного впорядкування сіл. Нинішнього року в населених пунктах сільської місцевості за рахунок усіх джерел фінансування буде побудовано 136 тис. кв. метрів житла, що вже дало змогу поліпшити житлові умови трьом тисячам мешканців села. Трьом тисячам! А це, вибачте, живі люди... В області також створено фонд підтримки індивідуального житлового будівництва, мета якого — надання довгострокових пільгових кредитів забудовникам на селі. У 2006 році фонду виділено: із державного бюджету — 300 тис. гривень, із обласного — 3,3 млн. гривень.

Особлива увага приділяється газифікації населених пунктів. Поточного року побудовано і введено в експлуатацію 150 кілометрів газопроводів, газифіковано 4 450 квартир. В Апостолівському, Новомосковському, Васильківському, Магдалинівському районах газифіковано від 80 до 96 відсотків населених пунктів. Медичну допомогу населенню сільських районів надають 75 лікарняних закладів на 5 723 ліжка, 159 самостійних поліклінік та амбулаторій. Працює програма «День здоров’я», мета якої — дійти до кожного селянина, якісно підняти рівень обстеження і профілактики захворювань на селі. У рамках реалізації регіональної програми «Шкільний автобус» та з метою безоплатного підвозу школярів з обласного бюджету виділено та освоєно 2 млн. 646 тис. гривень, що дало змогу придбати 27 автобусів. Ось так детально про все кажу не тому, що хочу заперечити ветерану хліборобської ниви, а щоб на підставі цифр і фактів довести: ми повільно, деколи дуже важко, але просуваємося вперед. А щодо Року села, то він, з моєї точки зору, має бути постійно.

У чому хочеться підтримати його обома руками, то це в тому, що товаровиробників — і я про це завжди наголошую на всіх нарадах і зустрічах — дуже непокоїть зниження цін на м’ясо великої рогатої худоби та свиней у живій вазі. Пошлюся у зв’язку з цим на конкретні приклади. Так, у жовтні 2005 року м’ясо великої рогатої худоби закуплялося у сільгосптоваровиробників у середньому по 5 883 гривні за тонну, в тому числі переробними підприємствами — по 7 201 гривні, м’ясо свиней в середньому — по 9 596 гривень, в тому числі переробними підприємствами — по 10 721 гривні за тонну.

У жовтні 2006 року м’ясо великої рогатої худоби купували вже по... 4 111 гривень, в тому числі переробними підприємствами — по 5 121 гривні за тонну, м’ясо свиней в середньому — по 7 659 гривень, в тому числі переробними підприємствами — по 8 378 гривень за тонну живої ваги. Неважко здійснити елементарні арифметичні дії, щоб побачити: той, хто нічого не виробляє, а тільки купує, той... у виграші! І значному. А хто ж програє? Той, хто, на жаль, програє завжди, — товаровиробник, тобто такі трудяги, як Андрій Іванович...

Іншими словами, неозброєним оком видно, що закупівельна ціна на м’ясо великої рогатої худоби зменшилась на 1 772 гривні, в тому числі переробними підприємствами — на 2 081 гривню за тонну. Зниження ціни на м’ясо свиней — 1 937 гривень, в тому числі, переробними підприємствами — на 2 343 гривні за тонну. Тому неважко передбачити, що зменшення ціни на м’ясо без урахування потреб товаровиробника дуже швидко призведе (а фактично уже призводить!) до збитковості, а відповідно й до різкого скорочення поголів’я та виробництва м’яса великої рогатої худоби і свиней.

Треба, думається, звернути увагу й на такий факт. Незважаючи на те, що закупівельна ціна знижена, ринкові ціни на яловичину... збільшено! Поки що не дуже істотно — на 1 гривню за кілограм. А на свинину... зменшено! На 2 гривні за кілограм. Що за цим? А те, що люди мають щодня на прилавку: ціни на ковбасні та м’ясні вироби в торгівельній мережі — підкреслюю: у торгівельній мережі! — постійно зростають...

Сьогодні Дніпропетровська область за виробництвом м’яса посідає друге місце в Україні після Київської. Споживання м’яса та м’ясопродуктів на душу населення області за 2005 рік становило 42,2 кілограма за рік (зокрема, м’яса свинини — 12 кілограмів). Збільшення проти 2001 року — на 15,8 кілограма, або в 1,6 разу. Здавалося б, кому-кому, а Дніпропетровській області бити з приводу цього на сполох не варто. Але це на перший погляд. Адже там, де більше виробництво, там і найбільші втрати у разі зменшення цін. Думається, це також той чинник, який не повинен залишитися поза увагою.

Олександр ЛЮБОВИЧ, начальник головного управління агропромислового розвитку Дніпропетровської обласної державної адміністрації.