З набранням 1 січня 2006 року чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222 повноваження щодо формування складу Кабінету Міністрів України перейшло від Президента України до Верховної Ради України.

1 грудня 2006 року Верховна Рада України за наслідками звіту міністра закордонних справ України Тарасюка Б. І. припинила його повноваження на цій посаді. Цього самого дня відповідно до статті 88 Конституції України постанова про звільнення Тарасюка Б. І. з посади міністра закордонних справ України була підписана Головою Верховної Ради України, оприлюднена у встановленому порядку на офіційному веб-сайті парламенту та опублікована 5 грудня 2006 року у газеті «Голос України». Таким чином у повній відповідності з вимогами частини другої статті 19 Конституції України було завершено конституційний механізм припинення повноважень Тарасюка Б. І. на посаді міністра закордонних справ України.

5 грудня 2006 року громадянин Тарасюк Б. І. звернувся з позовом до Шевченківського районного суду міста Києва про визнання незаконною та скасування у повному обсязі постанови Верховної Ради України від 1 грудня 2006 року про звільнення його з посади міністра закордонних справ України.

Шевченківський районний суд міста Києва, незважаючи на те, що 1 грудня 2006 року Тарасюка Б. І. звільнено з посади у повній відповідності з вимогами Конституції України, виніс 5 грудня 2006 року у порядку забезпечення цього позову ухвалу про призупинення дії зазначеної постанови Верховної Ради України.

Водночас у ситуації, що склалася навколо рішення парламенту про звільнення Тарасюка Б. І. з посади міністра закордонних справ України, слід враховувати таке.

За Конституцією України призначення та звільнення Прем’єр-міністра України, інших членів Кабінету Міністрів України належить до повноважень Верховної Ради України (пункт 12 статті 85 Конституції України). А керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, призначає на посади та звільняє з посад Кабінет Міністрів України за поданням Прем’єр-міністра України (пункт 9-2 статті 116 Конституції України).

За відсутності законів про Кабінет Міністрів України, про міністерства та інші центральні органи виконавчої влади парламент реалізує свої конституційні повноваження на основі прямої дії відповідних положень Конституції України.

Системний аналіз положень статті 83, пункту 12 частини першої статті 85 і пункту 10 статті 106 Конституції України дає підстави дійти висновку, що 1 грудня 2006 року Верховна Рада України прийняла рішення про звільнення Тарасюка Б. І. з посади міністра закордонних справ України на основі пункту 12 статті 85 Конституції України, про що і зазначено у відповідній постанові. Ця постанова, як зазначено в ній, набрала чинності з дня її прийняття.

З огляду на викладене та зважаючи на правову позицію Конституційного Суду України, що висловлена у його рішенні №8-рп/2002 від 7 травня 2002 року щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб, ця постанова може бути оцінена лише Конституційним Судом України на предмет її конституційності.