Коли на ІCTV, першому всеукраїнському недержавному каналі, з’явилася
«Свобода слова» з ведучим Савиком Шустером, інтерес до неї можна було порівняти хіба що з програмою «Взгляд» часів перебудови. Канал мав на меті «посилити громадсько-політичне мовлення відповідно до найвищих стандартів західної ліберальної журналістики».Чи вдалося програмі досягти заявленого — питання спірне. Та й не про те річ. Я переглянула майже всі передачі, переслухавши політиків — і лівих, і правих, і центристів, промовистих і не дуже. Вже за кілька місяців після прем’єри звернула увагу, що, хоч би якою була тема дискусії, участь у ній брали одні й ті самі політики, від одних і тих само партій: жодного нового обличчя! Так само й з
«дискусіями»: незважаючи на те, що саме пропонує обговорити ведучий, кожен з учасників говорить про своє.Вічна тема комуністів: не визнавати ОУН/УПА, бо їх учасники — бандити, політика помаранчевих антинародна, бо влаштувала геноцид населення, кількість якого зменшується з року в рік, а опозиція брехлива. У представників НСНУ
«Наша Україна» теж залізний аргумент: в антикризовій коаліції правлять бал олігархи, вона недемократична, тому парламент треба негайно розпустити, комуністи впродовж 70 років знищували все українське, а також що під час президентських виборів результати були сфальсифіковані. Цим притаманна така собі комсомольська просторікуватість: промова гладенька й довга, і ні про що...Учасники дискусії від опозиції мають свою
«фішку»: щоразу демонструють роздруківки документів, у яких начебто зафіксовані всі страшні гріхи опонентів. А також найголовніший аргумент: «За мого прем’єрства (нашого уряду) такого не було!» І, звісно, рідко яка програма обходиться без участі представників сил, котрі вважають, що вони не у владі лише через неправильний підрахунок голосів на останніх парламентських виборах. Тому забивають цвяхи і «нашим», і «вашим», мабуть, забуваючи, що недоліки, про які заявляють, — результати і їхнього правління.Коли йдеться про
«нову» й «стару бандитську» владу, в хід запускаються інші аргументи: «кучмізм» і «сам такий». Сторони так захопилися, що й не помітили: реальний рівень життя за Кучми був... вищий, ніж за біло-блакитних і помаранчевих. Хтось уміло це підкреслює? З другого боку: наші політики не усвідомлюють, що виборців цікавлять не так їхні минулі гріхи, як стан нинішньої економіки і те, як вони її розвиватимуть.Так і з експертами, політологами та аналітиками: складається враження, ніби
«Свобода слова» не має свободи вибору, запрошуючи в програму одних і тих само, цілком передбачуваних, фахівців. Інших немає, не запрошують чи їм туди важко пробитися? Тож коли б не дата проведення передачі, то їх одну від одної й не відрізнити...З одного боку, добре, що суспільство переконується в політичному невігластві можновладців, у їхній обмеженості, піклуванні лише про власні інтереси, які не збігаються з інтересами виборців. Коли б не одна обставина: одні й ті само політики
«кочують» зі студії в студію, з одного «незалежного» телеканалу в інший. А враження від практично всіх їхніх дискусій створюється єдине: якого розвитку очікувати, коли країною управляють люди, котрі, крім як звинувачувати одне одного в «комунізмі» чи «кучмізмі», ні на що інше неспроможні? А чи вже стоїть за «кулісами» третя сила, яка нас від них рятуватиме? Коли її представники займуть місце на телеподіумі?Звісно, ведучий Савик Шустер тут ні до чого: він начебто показує те, що є. Тож нема чого нарікати на дзеркало?
