Ма-а-леньке запитання до можновладців в оголошений Президентом України рік захисту прав дітей: скільки ігрових майданчиків створено чи реставровано біля будинків? Чи є поблизу них бодай схожі на ті, що у столичних парках імені Шевченка, Хрещатий, Слави, Маріїнському? Око радіє, дивлячись на творіння з пластику. Але їх у величезному місті лише за 20 і розташовані вони переважно в центрі — де живуть зазвичай ті самі можновладці. В інших місцях — «совкові» дитмайданчики — з металу і бетону, на два-три будинки один.

Але подивіться на їхній стан. Не зомліли при думці, що на них мають гратися ваші діти й онуки? А вони ж бавляться! З брудного піску будують палаци, гойдаються на часом скрипучих і нефарбованих гойдалках, лазять по небезпечних конструкціях.

Ні, бачив я і багато доглянутих майданчиків, встановлених (у передвиборну кампанію) депутатами різних рівнів. Це, як правило, дерев’яні, декоративно оформлені. Трапляються й з елементами культури наших пращурів: з возами, снопами, тинами. Гуляють там дітки із задоволенням, якщо, звичайно, пес сусіда не випередить їх...

Щовесни дитмайданчики мають оживати: ремонтуватись, фарбуватись, заповнюватись піском. Відповідають за це ЖЕКи. Чи всі вони дбають про щасливе дитинство хлопчиків і дівчаток?

Нещодавно фахівці головного управління контролю за благоустроєм та зовнішнім дизайном КМДА перевірили стан об’єктів. За порушення в їх утриманні складено аж 16 адміністративних протоколів, вручено 45 приписів. І, що вражає, завезено пісок і відремонтовано 248 одиниць конструкцій. Про це повідомила газеті «День» заступник начальника управління інформаційного забезпечення КМДА Анжела Афоніна.

Однак проблема не зводиться лише до вчасної засипки пісочниць і профілактичного ремонту застарілих об’єктів дитячого дозвілля.

Їх у столиці, що претендує на статус європейської, має бути як мінімум утричі більше. І не тільки біля житлових будинків, а й у масових місцях відпочинку.

А поки що...

Послухайте мого доброго знайомого, діда трьох онуків Олексія Васильовича:

— У нашому дворі ніколи не було навіть примітивного майданчика для дітей. Вони бігали бозна-куди, щоб погратися, погойдатися, полазити. І тут ми з сином вирішили кинути виклик лінивому ЖЕКу, грошовитим, але скупим мешканцям будинку. Завезли піску, пеньків, дощок, замовили гойдалки. Усе те закопали, пофарбували, змайстрували. Коли робота була у розпалі, почали допомагати сусіди. Тепер наш дитмайданчик набагато кращий за жеківські.

...Відома торгова марка «знесла» справжні «золоті яйця», тобто дитмайданчики в п’яти містах країни. Вони відрізняються від «райського куточка» знайомого умільця добротністю і різноманітністю. Тут є турніки, «ліани», драбини, гойдалки, гірки.

А «батьки» міст прокукарікали про це у всіх звітах. На весь світ.

Може, влада вирішила свої обов’язки перекласти на ентузіастів та умільців, на фірми й спонсорів?! А чим вона займатиметься, коли за неї почнуть будувати дитмайданчики і дороги; ремонтувати під’їзди і вивозити сміття?!.