Письменники отримують медалі
У літературно-меморіальному музеї М. Коцюбинського свій 30-річний ювілей відзначила обласна письменницька організація. В її лавах — 39 прозаїків та поетів, а молода поетеса Олена Марченко стала спілчанкою саме під час урочистостей. Попри фінансові труднощі, щороку чернігівські літератори видають на-гора по 20—25 книг. Колег привітали від Національної спілки письменників Анатолій Погрібний та Петро Осадчук. Медаллю
«Почесна відзнака НСПУ» за успіхи у творчій праці нагороджені Валентина Мастєрова, Микола Адаменко і Дмитро Іванов.Сергій ПАВЛЕНКО.
Чернігів.
«
Не можу зробити нічого кращого...»До п’ятиріччя співпраці, партнерства та дружби між Івано-Франківською областю та Опольським воєводством (Польща) на будинку універсальної наукової бібліотеки імені І. Франка відкрито пам’ятну дошку з барельєфами Каменяра та уродженця Гуцульщини, відомого польського письменника Станіслава Вінценза (1888—1971 рр.). В урочистій церемонії взяли участь керівники області та міста, офіційна делегація Опольського воєводства. Аналогічну дошку обом письменникам місяць тому встановлено і в Ополе. Їх автор — польський скульптор Мар’ян Моленда.
...Станіслав Вінценз народився 30 листопада 1888 року в селі Слобода Рунгурська (тепер Слобода Коломийського району), куди наприкінці ХVІІІ століття емігрували із Франції його предки. Навчався в Коломийській гімназії, у Віденському університеті. З 1931-го по 1935 рік С. Вінценз працював над фольклорно-етнографічним твором
«На високій полонині», виданим 1936 року у Варшаві. Цей роман став першою книжкою тетралогії про Гуцульщину, що принесла автору славу авторитетного знавця цього самобутнього краю. Як вважає професор Прикарпатського університету Микола Лесюк, так досконало володіли тонкощами гуцульського діалекту лише Гнат Хоткевич, Михайло Коцюбинський та митрополит Андрей Шептицький. До речі, за книжкою Вінценза «На високій полонині» Микола Лесюк створив словник гуцулізмів, уміщений в останньому номері наукового вісника Варшавського університету.Вінценз писав:
«Гуцульський епос — один з небагатьох в Європі міфічних переказів, і я, виявляючи свої почуття до українського народу, не можу зробити нічого кращого, ніж офірувати йому свою книжку. Щоб він повернув собі те, що є його власністю і що має тепер далеко не кожен із європейських народів».С. Вінценз жив у Криворівні на Гуцульщині, де й познайомився з Франком, якого називав
«людиною правди». Він згадував, що вже в гімназії «підпав під вплив Франка». Ці почуття сподвигли його на неординарний крок: у 1936 році біля садиби батька у Слободі Рунгурській Станіслав Вінценз власним коштом спорудив пам’ятник поетові. Як кажуть краєзнавці, це був перший пам’ятник Франкові на Прикарпатті. З кам’яної брили витесали обеліск, вмурували мармурову таблицю з написом українською і польською мовами: «Вірую в силу духа (рядки з поеми Франка «Мойсей». — Авт.). Пам’яті д-ра Івана Франка, сина цієї землі». На жаль, під час Другої світової війни пам’ятник і дім Вінцензів знищено.Прикарпатці сподіваються, що в Україні буде повністю перекладено й видано його тетралогію про Гуцульщину.
Івано-Франківська область.
