Мені зателефонував товариш і запитав: «Хочеш познайомитися з диваком, який у 70 років на велосипеді мандрує світом, спить лише на підлозі й витрачає на день не більше трьох доларів?»

І ось переді мною стрункий підтягнутий чоловік, у майці та шортах, по-юнацькому скуйовдженою чуприною і голівудською усмішкою.

Громадянин Італії і уродженець Польщі Янус Казимеж Стрелецький-Рівер (на знімку) — римлянин. Називає себе слов’янином: мати — росіянка, батько — поляк. Обоє загинули у Другій світовій війні. У 18 років хлопець загорівся побувати в Сибіру, звідки родом мама. Підробляв різноробочим, відкладав гроші. Вдалося одержати візу в СРСР, але не далі Москви. Там одразу пішов у МЗС і попросився на Байкал через Середню Азію. Довелося скористатися невинним обманом і сказати, що він близький родич тодішнього секретаря Компартії Польщі Стрелецького. Це спрацювало, і через три дні йому дозволили поїздку в Узбекистан, Казахстан, Туркменістан та Іркутськ. Отже, Янус став першим іноземцем, який мандрував Радянською країною на самоті.

Телеграма головному комуністу

Романтик та любитель авантюрних витівок, хлопець вирішив назавжди покинути соціалістичну Польщу. Якось йому поталанило придбати турпутівку до Єгипту, де він і вирішив залишитись. Проте для того не було жодних підстав.

— І знаєте, що я тоді зробив? — усміхаючись каже Янус Казимеж. — Пішов на пошту і відправив на ім’я першого секретаря Компартії Польщі телеграму, в якій... послав його під три чорти. Мене оголосили персоною нон грата. — Так я опинився в Каїрі.

Стрелецький-Рівер закінчив там університет, потім переїхав до Італії. Закладена в генах підприємницька жилка вкотре запульсувала: він став імпресаріо популярних співаків. Працював з Адріано Челентано, Тото Котуньо, Аль Бано... Пізніше почав організовувати товариські матчі футбольних команд. «Купував» їх організацією дозвілля, в програму якого обов’язково включав аудієнцію в Папи Римського.

— В адміністрації Папи працював знайомий поляк, — знову з усмішкою згадує Янус. — Він і допомагав влаштовувати кількахвилинні відвідини резиденції Іоанна Павла ІІ.

Заробивши у такий спосіб купу грошей, невгамовний Янус замислився: що б таке ще втнути? Завершувався 1999-й, йому 64. Вирішив об’їхати світ на ... велосипеді, витрачаючи на потреби 2-3 долари на день.

Як прожити без грошей?

— У країнах Західної Європи — складно, в Центральній Америці — трохи простіше, цілком можливе це в пострадянських державах або, скажімо, на Кубі, — розповідає мандрівник. — Своїм прикладом я хотів довести, що і з незначною сумою можна подорожувати.

Щоб не возити з собою валюту, він щомісячно переводив зі свого рахунку по 60 доларів у країну перебування. Коли домовлялись про цю «операцію», керівник банку кинув: ти, мабуть, п’яний, бо з такою сумою подорожувати неможливо. Пан Рівер щоденно доводив його неправоту.

Стартував італієць з Канарських островів (крайня південна точка Європи) у січні 2000 року і прибув до заполярного острова Шпіцберген (крайня північна точка) за два з половиною роки. Їде він, як кажуть, не по прямій, а синусоподібними маршрутами, щоб охопити якнайбільше країн. Вибирає, як правило, не автостради, а другорядні або польові дороги, подалі від цивілізації. Ночує лише в селах чи невеличких містечках.

— Там люди набагато добріші й гостинніші, — зазначає Янус. — Харчуюся в господарів. П’ю джерельну чи колодязну воду. Почуваюся здоровим та міцним, тому помітив, що в Україні багато гарних жінок. В Італії серед кожних ста синьйор красунь не більш як 10, у вас — не менше половини.

Два роки тому Янус об’їхав усі регіони нашої країни, крім Закарпатського, куди навідався нещодавно. В Україні Рівер витратив 30 доларів за місяць, в Білорусі — 20, на Кубі — 10. Найбільше грошей залишив у Франції — 100 баксів (30 днів).

Рятував... Папа Римський

Найбезпечніше, вважає Янус, їздити дорогами колишнього СРСР. Найризикованіше — шляхами та населеними пунктами Центральної Америки, Західної Європи. Тут багато бідних емігрантів, і вони часто грабують перехожих і туристів, навіть серед білого дня. Тому, якщо не поталанить влаштуватися на нічліг у сільській хатині чи школі, проводить ніч на кладовищах, у руїнах старих замків чи на ... деревах.

— Я чоловік віруючий, але не забобонний, щоб лякатись привидів чи могил, — розповідає Янус. — Ось уже шість років сплю винятково у спальному мішку, навіть у приміщеннях. Грабіжників не боюсь, адже все моє майно — спальні мішки, захисна сітка від комарів, три пари взуття, баночка меду, варення і хліб. Мандруючи голодним, я почуваюся щасливішим, ніж будь-який мільйонер.

І все-таки з любителями легкої наживи зустрічатися довелося. У Мексиці — тричі. А виручав його завжди... Папа Римський. Янус розповідав грабіжникам, що Іоанн Павло ІІ його земляк із Польщі, і мексиканці, фанатичні католики, відпускали мандрівника, навіть нагодувавши.

Горілка від Лукашенка, шампанське для бабусі

Зрозуміло, під час подорожі Рівер зустрічався з багатьма відомими людьми. Приміром, щоб перетнути Кубу, довелося просити дозволу в Фіделя Кастро. У Білорусі Лукашенко з ним не зустрічався, але передав сувеніри, серед яких була пляшка білоруської горілки. Приймав Януса і екс-мер Києва Олександр Омельченко. Гостював на дачі Пінчука. У Словаччині пригощав мандрівника тодішній прем’єр-міністр. За словами Януса, політик полюбляв почаркувати, навіть на офіційних прийомах. А потім міг наговорити казна-що. Не обходяться без чарчини і зустрічі на слов’янських землях.

— Я вже став експертом з білоруської та української самогонки, — каже Янус. — Хоча б куди приїхав, одразу пропонують перехилити погарчик. До того ж не один, а не менше трьох. До речі, вже встиг скуштувати і смачної закарпатської слив’янки. А люблю я вино і шампанське.

...В одному глухому українському селі Януса запросила до себе бабуся років сімдесяти — одинока і бідна. Щоб зробити італійцю приємне, вона зарізала на обід єдиного гусака. На знак подяки мандрівник пригостив господиню шампанським. З’ясувалося, старенька зроду не пила його і була від нього в захваті. Зворушений прийомом, Янус подарував жінці пляшку іскристого. Бабуся сказала, що буде пити його лише трішки-трішки, й то тільки на великі свята.

Янус — Іван Іванович

Як зазначалося, найчастіше Янус зупиняється на ночівлю в сільських школах. Коли там проходять навчання, він обов’язково зустрічається з дітьми, переважно молодших класів. Представляється Іваном Івановичем, розповідає про свої мандри, грає з дітьми у гру «Ви журналісти, я ваш інтерв’юер».

Рівер вільно володіє багатьма мовами, російську знає майже досконало.

...Берегове стало першим населеним пунктом Закарпаття, куди Янус Рівер прибув з Угорщини. Міський голова Іштван Гайдош подарував італійцю художні листівки з краєвидами та пам’ятними місцями Берегівщини і стартовий пакет «Київстар», щоб мандрівник міг спілкуватися з українськими знайомими, з якими потоваришував два роки тому.

Казимеж зустрічався також із заступником голови РДА В’ячеславом Шпановим, жителями міста, побував у римо-католицькій церкві, відвідав колишній маєток графа Перені.

— Люди на Закарпатті надзвичайно гостинні й доброзичливі, — ділиться враженнями Янус. — Надзвичайно сподобались Карпати із мальовничими полонинами, Синевирське озеро, водоспад Шипіт. Смакувала бринза, яку куштував уперше.

Після Закарпаття мандрівник побуває на Львівщині, а потім поїде на Батьківщину, до рідного Перемишля. А звідти — до Австралії.

Завершити свою навколосвітню подорож Іван Іванович планує в червні 2008-го на стадіоні Пекіна, під час урочистого відкриття чергової літньої Олімпіади.

Берегове Закарпатської області.