У родині Ірини Іванівни Приймачук четверо заробітчан. Її син Віктор та чоловік з двома його братами вже 10 років їздять заробляти до Росії. Працюють там по три, вісім, а то й 10 місяців поспіль — будують дачі. Лише минулого року чоловік був вдома, бо зламав ногу. Невістка Марина на заробітках у Чехії. Поїхала на рік працювати у готелі. Діти сина, Настя і Василь, живуть з бабусею. З батьками спілкуються телефоном.
Ірина Іванівна народилася і все життя прожила у селі Кваси Рахівського району Закарпатської області. Працювала директором сільського Будинку культури, потім — бібліотекарем у санаторії. За 39 років праці заробила 460 гривень пенсії. Тримає корову, індиків, курей, качок. Робить з онуками уроки. Вирощує картоплю, капусту, моркву, буряк. Основна їжа в родині — картопля. Також Ірина Приймачук багато вишиває. Робить рушники, скатерки, серветки й онуку Настусю того навчає. Але тільки для себе, не на продаж. Каже, що розчарована у політиці.
— Два роки тому ходила агітувати за Ющенка, просила, щоб голосували люди. Казала, що файний президент! А нині що їм казати?! Обіцяв гори і доли, але все стоїть на місці. Держава не дбає про нас, простих людей, — б’ються за портфелі. А нам треба — щоб робота була на селі, щоб працював завод, санаторій, аби люди не їздили по заробітках, — переконана Ірина Приймачук. — Думаю, що Мороз розумний чоловік.
Закарпатська область.
