Коли цигарками топлять електростанцію

Контрабанда цигарок — найбільша проблема польських митників. Легально одна людина може провезти блок цигарок. Проте ціна однієї пачки «Мальборо» у нас — чотири гривні (а якщо братимете оптом, то ще дешевше), а у Польщі — близько шести злотих (10 гривень). Така різниця цін — основна причина контрабанди. В цьому переконаний керівник митниці у Медиці (один з українсько-польських пунктів перетину кордону) Сильвестр Сосновський. Поки ця різниця існуватиме, процвітатиме і контрабанда. За його словами, польський уряд звертався до Євросоюзу, щоб знизити акцизи на цигарки, щоб вартість польських цигарок не дуже відрізнялася від української. Проте у Брюсселі на це відповіли обіцянкою... підвищити акцизи ще на 10 відсотків. На думку керівника митниці, кожен такий відсоток сприятиме зростанню контрабанди.

За даними Митної палати у Підкарпатському воєводстві, за три квартали цього року було конфісковано 2,5 мільйона (!) пачок цигарок. Продавати їх у Польщі заборонено, бо вони не мають відповідних сертифікатів якості. Тож митники уклали угоду з електростанцією у Стальовій Волі, де весь конфіскат іде на біопаливо. Сьогодні на складах польських митниць нагромаджено близько 11 мільйонів пачок цигарок.

Проте конфісковувати їх щораз складніше, бо контрабандисти постійно вдосконалюють свої «методи роботи». Так, за словами митників, найчастіше блоки цигарок ховають під дахами автобусів й вагонів, у колеса й інші частини автомобілів. Траплялися випадки, коли у вантажній цистерні тисячі блоків були залиті олією, і у такому вигляді їх намагалися переправити до Польщі. А ще ми на власні очі бачили, як, розкручуючи один з вагонів потяга Чернівці—Перемишль, митники діставали з даху сотні блоків.

З’ясувалося, що на залізниці контрабандисти діють за такою схемою: коли поїзд виїжджає з України, вони розкручують усі порожнини у потязі й запихають туди цигарки. Провідники, звичайно, знають про те, що діється у них у вагоні, але заплющують на це очі. «Моє життя мені дорожче, — сказала провідниця одного з вагонів потяга Чернівці—Перемишль Надія. — Вони мені кажуть, піти погуляти на годинку, я й іду. І бачити не хочу, що тут діється». Потім, коли поїзд прибуває на станцію у Польщі, контрабандисти виходять, а товар залишається у потязі. Митники за цей час намагаються знайти якомога більше цигарок. Проте на зміні працює близько двадцяти осіб, і оглянути усі вагони вони не встигають. Тому значний відсоток «закручених» блоків залишається. Коли поїзд вирушає назад до України, контрабандисти повертаються, дістають цигарки і викидають їх дорогою до кордону.

Мавпу — в дитяче крісло, вужів і черепах — під капот

Це лише одна з найпримітивніших схем діяльності контрабандистів. А бувають й такі, які вдається викрити лише випадково. Приміром, за словами прес-секретаря Митної палати Підкарпатського воєводства Малгожати Айзенбергер-Блехарської, був випадок, коли подружжя з України з немовлям перетнули українсько-польський кордон. Батьки їхали на передніх сидіннях легкового автомобіля, а малюк — у дитячому кріселку на задньому. Проїхавши кілька кілометрів від кордону, вони потрапили у незначну аварію. Складно уявити, наскільки здивованими були поліцейські, які приїхали оформляти пригоду, коли, придивившись, побачили, що на кріселку вбрана у дитячий одяг сидить... мавпочка.

Інший цікавий випадок. Майже тисячею живих черепах виявилася нафарширована «Волга», водій якої намагався перевезти нелегально земноводних через кордон. Черепах посклеювали та позапихали у всі порожнини машини, включно з місцями за фарами.

Митники кажуть, часом, коли контрабандисти розуміють, що живий товар провезти не вдасться, аби не бути впійманими на гарячому, випускають тварин і рептилій. Через це у прикордонних районах розвелося багато вужів та черепах.

Виявляти більше контрабанди митникам допомагає сучасне обладнання. За словами Малгожати Айзенбергер-Блехарської, раніше головним знаряддям боротьби з контрабандистами була викрутка, за допомогою якої знаходили нелегальний товар. Тепер, і не в останню чергу завдяки допомозі Євросоюзу, їх оснащення значно поліпшилося. Є, зокрема, і такі прилади, які допомагають виявити, скажімо, чи цілком цистерни заповнені рідиною, чи там наявні тверді предмети. Хоча через брак пунктів пропуску з Україною (їх у Підкарпатському воєводстві лише три) усі контрабандні товари знайти неможливо. Приміром, у Медиці за 12 годин кордон перетинає близько дев’яти тисяч осіб. У Корчовій за той самий час — 800 легкових авто і 200 вантажівок.

Звичайно, перевірити всіх у такому режимі не вдається. Це породжує корупцію. Польські митники переконували, що з їхнього боку хабарів не беруть. Причина — на пунктах пропуску усе максимально автоматизовано. Якщо, наприклад, вантажівка, переїхавши ваги, заважить більше 42 тонн, то штраф виписується автоматично. Крім того, техніка сама фотографує машини і накопичує знімки. А за роботою прикордонників і митників, приміром, у Корчовій лише з польського боку кордону стежать 80 камер. Тож вплив людей мінімальний.

Чесно кажучи, у повну відсутність хабарництва важко повірити. Підтвердження — з одного боку, величезні оберти контрабанди (як вже зазначалося, самих цигарок за останні три квартали — 2,5 мільйона пачок), з другого — гучні справи проти прикордонників. Так, дев’ятого листопада цього року районний суд Перемишля саме за хабарництво звільнив з роботи та засудив на 1—6 років ув’язнення умовно 40 польських прикордонників. Як розповів голова районного суду Анджей Ковальчик, справа складалася з-понад 40 томів.

Вражає і те, що за таких обертів контрабанди поліція, прокуратура й суд практично не фіксують значних правопорушень на кордоні і у воєводстві. Зокрема, у районному суді Перемишля повідомили, що за перші три квартали цього року лише 814 громадян України було притягнуто до суду. З них 681 — за контрабанду цигарок, 65 — за нелегальний перетин кордону. При цьому лише одного українця було засуджено до тюремного ув’язнення — за напад на пункт обміну валют. Решта отримали покарання умовно. А за словами коменданта поліції Перемишля Артура Єндруха, цього року лише три відсотки злочинів на території міста було вчинено іноземцями. Тож складається враження, що правоохоронці не помічають багатьох злочинів, або не хочуть помічати...

Моя професія — «мурашка»

Проте нині на кордоні з’явилися і, так би мовити, напівлегальні контрабандисти. Це люди, професія яких — возити товар через кордон. У Польщі їх називають «мурашками». Напівлегальні через те, що, з одного боку, вони провозять речі (шкарпетки, шарфики, електролампи, кофтинки, скатертини), не порушуючи митних правил. Порушенням є те, що, перетинаючи кордон, вони декларують товар як особистий, але, вийшовши за межі митнинці, здають його і отримують свій процент. Цим, власне, вони і відрізняються від наших «човників». Ті їдуть, скажімо, до Туреччини, купують там речі і потім продають їх в Україні дорожче. «Мурашки» речей не продають і не купують. Вони їх лише перевозять, отримуючи за це два відсотки від вартості товару.

Побачити «мурашок» ми змогли у потязі Чернівці—Перемишль, де разом з митниками проводили огляд вагонів. Загальний вагон потяга вражав передусім запахом. Уявіть, жодне вікно не відчиняється у місці, де майже три години перебуває сотня людей. У кожному купе плацкартного типу сидить по вісім осіб. На відміну від торгівок горілкою та цигарками, тут і чоловіки, і жінки. Усі різного віку. Більшість з них розмовляти з журналістами відмовилися. Кажуть, нема про що. Ті, хто зголосився, нарікали на те, що українські прикордонники ставлять по чотири печатки за перехід кордону у два боки, а поляки тільки дві. Через це паспорт доводиться замінювати кожних два місяці. Щоб отримати новий, потрібно заплатити 230 гривень і чекати по два місяці. А це для «мурашок» — великі збитки. Більшість з них живуть у прикордонних містечках, де немає роботи. Ось вони і заробляють переправлянням речей через кордон. Одна жінка, яка відмовилася називати своє ім’я, розповіла, що їздить так мало не щодня. Білет з Мостиської до Перемишля коштує 23 гривні. У неї є свої, як вона каже, «постачальники» з одеського ринку «Сьомий кілометр». У них бере товар, а у Перемишлі віддає.

«Знаєте, дуже це тяжко — возити речі, — розказує співбесідниця. — Ось у мене дві торби. Зараз з ними стоятиму на митниці дві години. Потім поїду назад. Тільки вже не поїздом. Щоб було дешевше, піду на піший перехід. А там теж черги. Іноді стоїмо навіть по вісім годин. Були випадки, коли у тих чергах людям ставало зле».

Коли поїзд зупинився, «мурашки» кинулися до тюків і побігли до митниці, щоб випередити сусіда у черзі. Це мало жахливий вигляд. Сотні людей, серед яких жінки і підлітки, з величезними пакунками бігли пероном. Кількох моїх співрозмовниць митники не пропустили через кордон. Сказали, що везуть забагато однакових речей. «Нічого, — посміхаючись, сказала мені одна з невдах, — завтра приїдемо знову». Вийшовши за межі митниці, я побачила, що на «мурашок» справді чекають люди. До речі, добре одягнуті, на непоганих автомобілях.

Замість висновку

Я запитала у Малгожати Айзенбергер-Блехарської, яка працює на митниці уже шістнадцять років, чи має контрабанда національність? На що пані Малгожата відповіла, не задумуючись, — ні. «Коли у нас починаються канікули, то навіть школярі йдуть через піший перехід в Україну, купують там по кілька блоків цигарок і повертаються. У нас тут теж проблеми з працевлаштуванням». Виходить, контрабанда — це результат безробіття, низького соціального забезпечення, недостатньої співпраці між прикордонними регіонами. Одним словом, контрабанду породжує «бєґда».