Первістком у справі «підняття» області на економічний щит став Микола Лаврик. Як результат, через якихось чотири місяці після його призначення на посаду голови Сумської облдержадміністрації, за його словами, Сумщина незбагненним чином з останнього місця перекочувала до чільної дванадцятки українських регіонів. Наступниця Миколи Івановича — Ніна Гаркава не менш вправно увесь нинішній рік на всіх сесіях облради, колегіях та нарадах закріплювала область на тих само лідерських позиціях, а з деяких показників навіть рішуче вводила до п’ятірки-сімки кращих в Україні. І робила це з таким запалом і переконанням, що врешті-решт повірили в це і її підлеглі.

Переді мною статистичний бюлетень соціально-економічного становища Сумської області з доробком за січень-жовтень 2006 року, в якому звучать ті самі переможні литаври. Візьмімо розділ «Промисловість», в якому зазначено, що порівняно з жовтнем минулого року та за січень-жовтень ц. р. проти відповідного періоду минулого року промислове виробництво зросло відповідно на 7,2 відсотка і 3,5 відсотка. А тепер скажіть мені, добрі люди, про яке зростання обсягів виробництва може йтися, якщо за 10 місяців попереднього року його прирости становили 112,9, а нинішнього ледве досягли 103,5 відсотка?

За моїми підрахунками, виходить, що промислового «злету» область досягла за рахунок гри з цифрами, про що свідчить таблиця темпів приросту, що подані у порівняльних цінах. Тобто без урахування темпів інфляції, які з початку нинішнього року наблизилися до 9-відсоткової позначки. І все ж припустімо, що Сумщина й справді почала виборсуватися з економічної безодні. Чому тоді на тлі півторарічного «велетенського» підйому економіки заборгованість із заробітної плати залишилася на минулорічному рівні і, як торік, становить майже 34 мільйони гривень? Це запитання, вважаю, і є вашою відповіддю на «малинові дзвони» економічного зростання.

Крапки над «і» розставив Міжнародний центр перспективних досліджень, який за дорученням секретаріату Президента України визначив рівень соціально-економічного розвитку областей України за 27-бальною шкалою. Для визначення загальної картини динаміки розвитку кожної області експерти здійснювали незалежне оцінювання за двома підрейтингами. Спершу аналізували, наскільки в кожному регіоні поліпшується соціальне життя людей. Назва цього підрейтингу — «Алгорований ритм добробуту населення». Для його визначення до уваги бралися показники безробіття в регіоні, розміри реальних заробітків (підвищення зарплат з урахуванням інфляції), доходи на одного члена сім’ї, зростання прибутків у роздрібній торгівлі, приріст кількості населення. Назва другого підрейтингу — «Бізнес-середовище». Експерти скрупульозно порівнювали показники зростання обсягів виробництва в кожному окремому регіоні, збільшення інвестицій, зокрема, збільшення іноземних інвестицій. Після чого показники обох підрейтингів підсумували і узагальнили.

«Зведений рейтинг розвитку міст і регіонів у 2006 році за 27-бальною шкалою», який 2 листопада було надруковано в газеті «Експерт», остаточно скинув полуду з очей мешканців Сумщини.

«...Стурбованість, — пише часопис, — викликають Житомирська, Чернігівська і Сумська області, які посіли три останні місця. Ці регіони умовно належать до «депресивних». Адже вони «традиційно» рік у рік за соціально-економічними показниками пасуть задніх».

Як можна здогадатися, Сумщина в цьому рейтинговому списку — 27-ма, тобто остання, і пасе задніх «аж» із 5,3 бала. Ось така правда життя. Зрештою, для напускання туману та вішання локшини на людські вуха великого розуму не потрібно. Тож сумчани тепер бояться, щоб черговий керівник області не опанував технологію «надоїв» і не повів регіон до соціально-економічного «розквіту».

Сумська область.