— Що польський політикум очікує від візиту Голови Верховної Ради Олександра Мороза до Варшави?

— Головне завдання — зміцнити міжпарламентські зв’язки. Так склалося, що за останній рік спочатку були вибори в нас, потім у вас, потім було творення коаліції. А тепер настав час відновити співробітництво між парламентами. Тому візит Голови Верховної Ради передусім є знаком відновлення цих зв’язків. Така співпраця дуже важлива не через те, що вона замінює співробітництво між президентами, прем’єрами чи міністрами закордонних справ. Річ у тім, що парламентарії — це представники різних кіл (бізнесових, наукових, культурних, політичних) та регіонів. У парламенті наявна репрезентація всього суспільства. Тож, якщо ми хочемо розвивати контакти з Україною у різних сферах, то парламент для цього є дуже добрим інструментом.

— Під час зустрічі з Олександром Морозом у жовтні ви говорили про необхідність активізувати роботу Україно-Польсько-Литовської та Україно-Польської парламентських асамблей. Чи справді цим асамблеям потрібна реанімація?

— У нас, у Литві та в Україні проходили парламентські вибори. Через це асамблеї не працювали. Останнє засідання Польсько-Української парламентської асамблеї відбулося у липні 2005 року. Що стосується Польсько-Литовсько-Української парламентської асамблеї, то 2005 року було узгоджено її створення, але до сьогодні не було жодної зустрічі. Тепер вибори вже позаду, парламенти працюють нормально, тож можемо розпочинати працювати. Цьому сприятиме і візит Олександра Мороза. Він обговорюватиме з Маршалком Сейму Польщі дату і теми наступних засідань асамблей.

— За часів президентства Олександра Квасневського Польща вважалася «адвокатом» України на Заході. Чи продовжуватимуть політику попередника Лех та Ярослав Качинські?

— Сьогодні вже не перший день роботи ані Президента Леха Качинського, ані Прем’єр-міністра Ярослава Качинського. Різниці в політиці виникають з подій. Зокрема, після 1 січня 2005 року найважливішим стало питання енергетичної безпеки. Коли ми побачили, як росіяни припинили доступ газу в Україну і зажадали вищої ціни за нього, то зрозуміли: співробітництво між Польщею та Україною в цій сфері є дуже важливим.

Якщо говорити про головну лінію польської зовнішньої політики, то вона, на моє переконання, залишається незмінною з 1991 року. Польща була першою державою, що визнала незалежність України, Польща підтримувала підписання Україною Угоди про партнерство та співробітництво з Європейським союзом та НАТО. Польща також висунула низку ініціатив, зокрема, про створення спільного військового батальйону та спільну службу в місії в Іраку. Тож маємо досягнення, які хочемо продовжувати.

— Повертаючись до енергетичного співробітництва. Міністр економіки Польщі Пьотр Возняк, перебуваючи нещодавно в Києві, повідомив, що польська сторона зверталася до України по допомогу в укладанні контракту з «Росукренерго» на постачання газу. В чому була суть цієї допомоги?

— У міжнародній політиці не все є очевидним. Ми попросили українську сторону про допомогу. Напевно, наші українські партнери передали сигнал до приватної міжнародної фірми «Росукренерго», що Польщі дуже потрібно підписати цей контракт. Власне, про це і йшлося — щоб український уряд знав ситуацію і стільки, скільки міг, допоміг.

— Проте за новими контрактами Польща купуватиме газ дорожче...

— Так, росіяни всім піднімають ціни. Головні поставки газу ми отримуємо з Росії через Білорусь. Частина, близько 20 відсотків, іде через Україну. І цю частину ми отримуємо через «Росукренерго».

— Також багато запитань виникає навколо добудови нафтопроводу Одеса—Броди до Плоцька. Зокрема, чи відповідають дійсності повідомлення, що спільне україно-польське підприємство «Сарматія», яке має опікуватися цим інвестиційним проектом, уже рік практично не працює?

— Проблема не в «Сарматії», а в тому, на якому етапі перебувають нині переговори, пов’язані з добудовою нафтопроводу. 2003 року з ініціативи української сторони вони були призупинені. Ми почули від Прем’єр-міністра Віктора Януковича і міністра палива та енергетики Юрія Бойка, що Україна зацікавлена продовжити цей інвестиційний проект. Роль «Сарматії» тут досить скромна. Якщо буде відповідне рішення українського уряду, то «Сарматія» працюватиме.

— Важливою проблемою залишається заборона імпорту польського м’яса до України. Під час останнього засідання міжурядової групи йшлося про те, що цю заборону буде скасовано до 25 листопада.

— Поки що заборону не скасовано. Хоча, на нашу думку, її не слід було впроваджувати. Як нам повідомили, причиною такого рішення стала контрабанда м’яса, яке не дотягувало до українських стандартів. Але за контрабанду несе відповідальність не Польща, а та держава, яка його пропускає. Митні служби України для того й існують, щоб її унеможливити. Тим паче, що реалізаторами контрабанди виступали, здебільшого, громадяни України та українські фірми. Тож це не може бути закидом для Польщі — ми не проводимо контролю м’яса, яке вивозять. Якщо Україна хоче стати членом СОТ або укласти угоду про вільну торгівлю з Європейським союзом, то повинна дотримуватися певних засад. І тут ми бачимо суперечність, бо така заборона є односторонньою і шкодить порозумінню.

Розмову вела Тетяна ПАСОВА.