Мешканці села Верба Дубенського району кличуть Надію Григорівну Остапчук Морозихою. Це з поваги до славної родовідної 77-літньої пенсіонерки, двоюрідної сестри відомого українського політичного і громадського діяча Олександра Олександровича Мороза. Але у Вербі мешкають і інші родичі Голови Верховної Ради. Бо походять Морози із села над тихоплинною Іквою, їхнє генеалогічне дерево складає п`ятнадцять гілок, і не всі тепер носять прізвище Мороз.

Вдалося дослідити славний родовід Морозів всього на сто п`ятдесят років. В одному з газетних інтерв`ю Олександр Мороз згадує, що «вдатна на всі руки сім`я Морозів прибилась на Київщину всередині 20-х років минулого століття, втікаючи з Рівненщини від імперіалістичної війни. Частина роду загубилась під час голоду та епідемії в Поволинні».

Чотирнадцять років тому Надія Григорівна Остапчук написала листа О. Морозу, повідомивши, що в її батька були брати Семен, Василь, Олександр та Іван, сестра Валентина, котрі побачили світ у Вербі. Жінка висловила здогад, що, можливо, вони рідня з високопосадовцем. Ось що їй власноруч відповів О. Мороз 17 жовтня 1994 року: «Не виключаю того, що між нами є родинні зв`язки. Але відслідковувати їх варто було б з початку століття, бо мої предки приблизно у 1915—1916 році виїхали з села Верба». Автор листа також підтвердив, що братів було п`ятеро, мали сестру, а діда звали Леонтієм. А ще пообіцяв, що обов`язково відвідає село.

І дотримав слова. Прибувши у Вербу, відвідав церкву, де хрестили його батька, завітав до троюрідної племінниці Надії Ксенофонтівни Шешукової. За столом в оселі «на Острові», що належала колись пану Свєшникову, чиїми кріпаками були дідусь і бабуся Олександра Мороза, зібралась уся його вербська рідня. На жаль, родинне їхнє гніздо на вулиці Воля не збереглося. Київський гість для кожного знайшов тепле слово, вручив подарунки, а ще сказав, що буде радий їх бачити у себе в гостях. До речі, згодом Надія Ксенофонтівна скористалася цим запрошенням.

Надія Григорівна Остапчук показала мені книгу О. Мороза «Тема для роздумів» із його автографом.

— Прочитала її, — каже жінка, — на одному подиху. І краще зрозуміла Олександра Олександровича як політичного діяча і як людину.

До речі, інша родичка глави парламенту, Надія Ксенофонтівна Шешукова, — член бюро райкому Соціалістичної партії. Це і її заслуга, що у Вербі на минулих виборах соціалісти одержали найбільше в Дубенському районі голосів — вербівці в такий спосіб підтримали О. Мороза.

— А яка нині династія Морозів? — поцікавився.

— Немаленька. Є в ній інженери, агрономи, педагоги, медпрацівники, — почув у відповідь.

Уже підростає четверте покоління Леонтія Мороза, який був кріпаком. Та й по материній лінії прапрадід Олександра Олександровича кріпак (він жив на Київщині). Сільська матушка навчила його нащадка грамоті. То був перший чоловік у селі, який умів читати, писати і рахувати. Працював дід пекарем, шахтарем, військовим писарем. І віртуозно грав на гармошці. Інструмент на замовлення йому за 45 золотих карбованців виготовили у майстерні «його імператорської величності». Для порівняння: корова тоді коштувала 12 карбованців. Вороного (таке було прізвище діда по матері) шанували односельці за працьовитість, справедливість, кмітливість. Позбувся саду і землі під час колективізації. Мріяв, що нащадки матимуть кращу долю.

Що значать якихось 150 років в історії? Піщинка в плині часу. Прадіди були кріпаками, а один із продовжувачів їхнього роду О. О. Мороз завоював усенародне пошанування — вдруге обраний Головою Верховної Ради України.

Дубно

Рівненської області.