Упродовж вихідних ЗМІ висвітлювали Віденський бал у Києві, що відбувся в Національній опері. Вони захоплено показували й писали про «шурхотіння кринолінів», блиск коштовностей дам, уміння чи невміння танцювати вальс кавалерів, а також, що українська еліта, тобто багатії, призвичаюють до світського життя своїх чад.

Не варто, мабуть, розповідати, які емоції викликало це дійство у пересічних громадян. «Банкет під час холери» — чи не найтолерантніше визначення світської розваги багатіїв. Цікаво, що такий само захід у європейців не викликає негативних почуттів.

Спробую пояснити, чому. Всі віденські бали — благодійні. У них беруть участь європейські короновані особи, бізнес-еліта, політики, урядовці, багаті люди. Вартість квитків, приміром, на Оперний бал у Відні — 300 євро, а в ложу на 12 осіб за них платять 15 тис. євро й викуповують за рік наперед. Проведення балу вартує близько 1,5 млн. євро. Крім того, багаті дами збирають у вишукані кошики пожертви. Справа престижу вкинути туди грошей якнайбільше. На торішньому балу в австрійській столиці найбільшою сумою був чек від аноніма на 50 тис. євро. Зазвичай багатії жертвують від 1 тис. євро до... Одне слово, хто скільки може.

Висока ціна на квитки і великі пожертви обумовлюються тим, що бали — благодійні. Зібрані гроші організатори спрямовують на допомогу бідним, хворим африканським дітям, потерпілим від стихійних лих. Тому тамтешні громадяни сприймають такі бали не як суто розважальний, а громадсько корисний захід. А щоб він не був привілеєм лише багатіїв, то серед молоді — студентів, службовців, робітників — проводиться кастинг: переможці й стають дебютантами, які відкривають Віденські бали.

Мабуть, така само мета і київського Віденського балу. Хіба що дебютанти були не з «народу», а з сімей «еліти». Вартість вхідного квитка — від 1 тис. до 2,5 тис. грн. На нашому балу також проводився аукціон. Але, за повідомленнями ЗМІ, торги на ньому були мляві: за товар наші багатії платили ціну лише на 10—20 дол. більше від стартової. Один покупець «розщедрився»: за бочечку вина 18-річної витримки заплатив 410 дол. за стартової ціни 150 дол. А один з найбагатших людей Європи — наш відомий політик за два благодійні лотерейні білети виклав... 600 грн. Тим часом бальне вбрання кожного з учасників «тягне» на кілька тисяч доларів. А одна дама демонструвала кольє вартістю 2 млн. доларів...

Тож запитання, чи вдалася ця благодійна акція, чи зібрали гроші для бідних — риторичні. Якщо врахувати вартість оренди приміщення, оплату різноманітних послуг, котрі в Києві вищі, ніж у Європі, а також елітні напої та наїдки (на європейських Віденських балах пригощають лише вином. — Авт.), то навряд чи бідним щось перепаде на зуб від наших багатіїв...

Тим часом деякі ЗМІ дозволили собі покритикувати нашу еліту, мовляв, деякі дами замість вечірніх витягли з шаф весільні сукні, а деякі чоловіки у смокінгах почувались як знаєте хто у посудній лавці. Що мало, швидше, карикатурний вигляд, ніж світської розваги. І це правда. Бо замало вбрати бальну сукню, замінити звичний галстук на «метелик», щоб стати елітою. Утім, це не така вже й велика біда. Гірше, що учасники цього заходу, який мав би стати суспільно корисним, не зовсім розуміли, чому вони беруть у ньому участь. Тому, як писали деякі газети, для багатьох гостей популярнішим було фойє з напоями та закусками, ніж танцювальний паркет.

А щодо негативних емоцій «електорату» від Віденського балу в Києві, то будьмо відверті: хіба хто дорікнув би, якби наші багатії від своїх потом зароблених мільйонів відщипнули б щось і для бідняків?