Соло для диригентів

* Президент країни наклав вето на закон «Про внесення змін у деякі законодавчі акти України з питань оподаткування»

Вже у третій декаді місяця на АЗС країни почали фіксувати зростання середньої вартості бензину-95 у роздробі та дрібному опті (від 4 до 7 копійок за літр). Найпомітніше це проявилось у Донецьку, де «найходовіше» пальне продавали тільки за безготівковий рахунок, але «Лукойл» сигналізував про це і в Києві. Нафтотрейдери дефіцит бензину пов’язували з обмеженням цін на нафтопродукти, з перебоями на Кременчуцькому НПЗ і повільним виходом на планову потужність Лисичанського. Так і є. Однак важливіше інше: так само, як і 2004-го, так само, як і за прем’єрства Юлії Тимошенко, уряд продовжує боротися за ринок неринковими, адміністративними, методами.

Можна, звісно, на кілька копійок знизити ціни на хліб у двох-трьох регіонах, як це сталось у жовтні, можна навіть примусити завмерти ціни на свинину і яловичину, що спостерігалося наприкінці листопада. Але чи надовго? І чи розумно, якщо це тільки прискорить появу на ринку спекулятивної складової, а далі — ажіотажного попиту і нових цінових стрибків? З одного боку, пальне не справить відчутного впливу на інфляцію цього року через його мізерну питому вагу у споживчому кошику (1,8 відсотка) і явно недостатній рівень здешевлення (8,3 відсотка за місяць). З другого — АМКУ навряд чи зможе запідозрити когось у зловживанні монопольним становищем, а тим паче довести факт цінової змови.

То, може, спочатку треба з’ясувати, чому, наприклад, м’ясо стає делікатесом? Два роки поспіль доходи громадян місяць за місяцем зростали двозначним темпом, а виробництво тваринницької продукції на — 3—4 відсотки. На відміну від минулого, цього року обсяг продукції сільського господарства скоротився. Від осені по липень нинішнього року ціни на м’ясопродукти були стабільні, але далі уряд зробив імпорт від’ємним, тож уже в вересні відновилася і дотепер триває інфляція на продовольчому ринку. Як і за радянських часів, ми спершу створюємо собі проблеми, а потім беремося їх вирішувати.

Перший заступник міністра економіки Сергій Романюк упевнений, що вже у грудні зростання цін сповільниться до 1,5—1,9 відсотка, хоча очевидно, що в річному вимірі інфляція перекриє 12-відсотковий рубіж. (Нагадаю, і 2004-го мали 12,3.) І він певен, що господарі ферм і пекарень підуть урядові назустріч. Сумнівно, бо в собівартості виробництва хліба транспортні послуги, вартість яких знижується, становлять лише 5 відсотків.

Про спецкомісії, спецрахунки і спеців

Усі грали на кабмінному полі. Міністерство фінансів, скажімо, розмістило єврооблігації на 1 мільярд доларів. Судячи з того, що попит на них перевищував пропозицію у 2,4 разу, ми ще цікавимо інвесторів, що приємно. Непокоять лишень нюанси. Поправки до держбюджету-2006, прийняті парламентом, не знизили його дефіцит. Отже, з огляду на провал приватизаційного плану і недовиконання плану з розміщення облігацій внутрішньої позики, треба закривати цими запозиченнями неабияку дірку. З огляду на теперішні інфляційні ризики, це те саме, що пройти по мінному полю. З огляду на принципи — те саме, що проїдання мільярда доларів, яке ще вчора демагогічно засуджували урядовці.

Утім, якщо без нюансів, то непогана робота, бо позика обійшлася дешевше за попередні суверенні випуски євробондів, була, як то кажуть, на часі — бракує грошей на виплату заробітних плат і пенсій і на багато що не менш важливе. Бракує, врахуйте, при тому, що реальна заробітна плата (з урахуванням інфляції) знижується третій місяць поспіль — у жовтні на 2,4 відсотка проти вересня. І, як то кажуть, далі буде.

Кульмінацією теми боротьби з корупцією вже стало доручення Прем’єр-міністра вчергове посилити контроль за оплатою праці в державному секторі. Про корупцію в листопаді не говорив тільки лінивий, але ніхто так і не прохопився про подолання її економічних передумов. Тому варто нагадати, мабуть, що заробітна плата в структурі нашого ВВП становить 9 відсотків, тоді як у розвинених країнах Заходу — 40—50. Анонімне опитування підприємців, про що повідали минулого тижня Президентові країни, показало, що 97 відсотків з них давали хабар. Коли бізнес накривається через несвоєчасне повернення ПДВ і водночас незаконне відшкодування цього податку твоєму конкурентові, то ти прокидаєшся вранці з думкою про відкат. Цього року прокуратура за фактами незаконного відшкодування ПДВ порушила 260 карних справ.

У парламенті ініціювали створення чергової тимчасової спеціальної комісії з питань адміністрування цього виду податку. В уряді пропонують створити спецрахунки, запровадити електронну звітність, яка, з одного боку, безпардонно ставить під рентген усі торговельні операції суб’єктів господарювання, а з другого — нарешті робить цю процедуру прозорішою і віддаляє чиновника від клопоту регулювальника грошових потоків. Однак до створення механізму автоматичного відшкодування ПДВ справа поки що не дійшла. А шкода, бо це, справді, унеможливлювало б передумови для корупції. І хтозна, чи не втамувало б сверблячку побудувати спецкраїну зі спецзонами, спецкомісіями, спецрахунками, спецтарифами... Для того, хто пам’ятає минуле зі спецпайками, це природно. Проте брутально для того, хто вірить, що Україна таки стане невдовзі членом СОТ.

Прийнятий парламентом закон про зміни в податковому законодавстві Президент країни ветував, нарахувавши на кабмінному полі десятки вибухонебезпечних місць. Найбільше — у вільних економічних зонах, де уряд мав диригувати преференціями. Скажімо, комусь встановлювати один термін погашення векселів, а комусь — інший. Не менше — у сфері приватних та корпоративних інтересів: пропонувалося дивіденди, які за своєю суттю частково є нетрудовими доходами, оподатковувати за пільговою ставкою у 5 відсотків, тоді як торік левову їх частку, більше мільярда гривень, одержала 151 особа, свого роду неприродні монополісти — власники матеріальних і нематеріальних активів. Знову добре там, де нас нема, бо ставка на трудові доходи решти громадян становитиме 15 відсотків.

Про урядову косу і президентський камінь

Що більше всі говорили про потребу взаєморозуміння між владними структурами, то частіше урядова коса наражалася на президентський камінь. Згадати хоча б зміни до законодавства, які стосувалися квоти акціонерних зборів. Президентське вето у сесійній залі не подолали — дзенькнуло лишень, однак то й була прикмета виваженої, продуктивної роботи. То був прояв прагматичної сили і здорового економічного глузду, а не слабкості законодавця. Адже за цим постали інтереси держави не лише в «Укрнафті», а й в «Укртатнафті», бо те голосування ніби матеріалізувало намір удосконалити механізми формування спостережних рад, захисту прав міноритарних акціонерів, до чого, власне, і закликав глава держави. Відповідний законопроект про акціонерні товариства, до речі, вже лежить у Верховній Раді. А, як на мене, для більш продуктивної боротьби з тим, що минулого місяця ми називали рейдерством, на часі зобов’язати суди розглядати майнові справи за місцем прописки підприємств. Низка законопроектів щодо СОТ, до слова, також показала, що порозуміння між Президентом та урядом і можливе, і життєво необхідне.

Те, що Президент країни не підтримав податкові новації (мало того, на його переконання, приватизаційна програма на 2007 рік потребує грунтовних коректив), не означає зриву бюджетного процесу, як дехто думає. Ще достатньо часу для того, щоб прийняти держбюджет на рік наступний вчасно, відшукавши прийнятні компроміси на користь усієї країни, в тім числі, для неприродних монополістів. За Конституцією, Президент має змогу ветувати закон про бюджет, створивши юридичні підстави для відставки уряду. Але він не та людина, яка створюватиме нові проблеми, не маючи важелів для вирішення старих. І він добре розуміє, що неприйняття бюджету на рік наступний потягне за собою подальше погіршення соціальних стандартів громадян, блокування роботи виконавчої й судової систем влади, зрив міжнародних зобов’язань, зокрема й стосовно держборгу. Бюджет змушує всіх шукати компроміси. І в грудні їх знайдуть.