До корпункту «Голос України» у Чернівцях завітав пенсіонер із Вижниці, який розповів свою сумну історію. Як з’ясувалося, влада в гірському містечку не дуже шанує людей, які поклали здоров’я на служіння державі.

Усе життя ветеран війни Дмитро Андрійчук пропрацював на автотранспортному підприємстві, яке на початку 1990-х розвалилося. Вийшовши на пенсію, залишився просто неба. Ще 1994 року мешканець райцентру Вижниця Чернівецької області отримав як тимчасове житло кімнатку площею близько 12 кв. м у будинку №9 на вул. Миру. За висновками санепідемслужби, це напівпідвальне помешкання не має допоміжних приміщень, природне освітлення недостатнє, не передбачено кухню, вбиральню чи ванну, і облаштувати їх ніде. Водопровід і каналізація цей, з дозволу сказати, дім обійшли стороною. Немає навіть так званої неканалізованої вбиральні з вигрібною ямою. А тепер ще й газ відключили. Газівники, можливо, цілком слушно вважають, що робота газових приладів у такому приміщенні загрожує життю пенсіонера й сусідів по будинку.

Проте інших варіантів у пенсіонера не було. Через це довгих 12 років живе 75-річний пан Дмитро у вологому задушливому андерграунді, де взимку зуб на зуб не попадає, очікуючи милості від влади. Водночас інші черговики (і не тільки) квартири поотримували. Про те, що колишні працівники міськради вимагали від Дмитра Григоровича хабара, він, за його словами, повідомляв прокуратуру. Даремно. І колишній міський голова, і нинішній відмахувалися від аргументів пенсіонера. «Нинішній голова райдержадміністрації Василь Соломко, — розповідає Дмитро Андрійчук, — мало не виштовхав мене з кабінету, сказав, щоб більше до нього не ходив».

Що хтось закличе до порядку розперезаного районного можновладця, Дмитро Григорович уже не сподівається. Щоправда, каже, чув, що нинішній чернівецький голова облдержадміністрації Володимир Куліш — чоловік добрий, а тому, можливо, ще має надію на нього. Видається так, що Куліш — останній кожух, який ветерану обіцяли впродовж десятиліть буковинські пани. Тепле їхнє слово.