У цьому глибоко переконаний його винахідник — киянин Анатолій Миколайович Гайдук. У минулому він служив у Військово-повітряних силах та в аерофлоті на льотних посадах і майже 20 років віддав Морському флоту як помічник капітана на суднах далекого плавання. І всі ці роки його з незмінним інтересом хвилює тема: як вберегти нашу прекрасну планету для майбутніх поколінь людей? Адже він не раз сам бачив, як забруднюють Світовий океан і атмосферу, що, на думку фахівців, може спричинити незворотні зміни клімату і, відповідно, погіршити життя на Землі. Та чи не найбільшу загрозу, на думку нашого дослідника і винахідника, голубій планеті та її населенню несуть велетенські астероїди й комети, котрі мчать у бік Землі з космічною швидкістю. Зіткнення з ними може призвести до непередбачуваних наслідків.

Анатолій Миколайович часто думав над тим, як розробити такі літальні апарати, з допомогою яких можна було б надійно захистити Землю від цієї небезпеки. А ще —щоб на них у майбутньому спорядити експедиції для пошуку в інших сонячних системах планет, придатних для життя людей. І такий апарат, як вважає А. Гайдук, він придумав. Це — магнітоплан, котрий може літати з величезною швидкістю, опираючись на зовнішнє магнітне поле. Автор має патент на цей винахід, виданий Державним департаментом інтелектуальної власності Міносвіти і науки України. Нижче пропонуємо його розповідь про цей апарат.

Рушійна сила електромагнетизму

Розробляти такий апарат я почав ще чверть віку тому, коли працював помічником капітана на суднах далекого плавання, приписаних у Севастополі. Чому я зупинився саме на створенні магнітоплана. Сучасна фізика стверджує, що електромагнетизм у природі домінує. Наприклад, відомо, що Земля оточена магнітним полем, яке простягається далеко в космічний простір. А магнітне поле Сонця заповнює всю Сонячну систему. Наша Галактика, в якій знаходиться Сонячна система, також має своє магнітне поле. Відомо також, що за величиною електричні сили у багато разів перевищують гравітаційні, що електричні і магнітні сили мають далеку дію; її відчутно на великій відстані від джерела. Ще А. Ейнштейн, досліджуючи проблему побудови елементарних частин, математично встановив: три чверті енергії, яка властива матерії Всесвіту, припадає на електромагнітне поле і лише чверть — на гравітаційне. Тому й переконаний, що наддалекі польоти можна здійснювати на апаратах, які використовуватимуть силу електромагнетизму.

Магнітоплан — це перспективна техніка, тому що він розрахований на використанні в його основних енергетичних вузлах високотемпературних надпровідних матеріалів. Хоча можна піти й іншим шляхом щодо розв’язання цього технічного завдання: ускладнити конструкцію несучих вузлів апарата із звичайними провідниками і з їх охолодженням (останніх) до температури рідкого азоту. Адже в космосі, як відомо, звичайні провідники стають надпровідниками, бо там температура мінус 273,15 градуса за Цельсієм.

Перший магнітоплан я розробив і опублікував дані про це в пресі ще на початку 90-х років. Нині пропоную увазі читачів уже другий варіант. Його конструкція має круглу форму, що дає змогу легко ним управляти, а також створювати внутрішню гравітацію у разі тривалого перебування екіпажу у космосі. Його несучий блок можна встановлювати на магнітопланах будь-якої конструкції. Їх кількість на борту корабля визначається його розмірами. Цей квантовий несучий енергетичний блок (КНЕБ) складається з надпровідного енергетичного кільця-контура, в середині якого є несуче опорне кільце, надпровідних соленоїдів, електромоторів і двох пристроїв: один — для надання соленоїдам обертів навколо своєї осі, другий — для зняття електричного струму з кільця-контура. Несучий блок закріплюють у корпусі апарата за схемою кріплення гіроскопа на морських суднах. Головне джерело електричної енергії — атомна силова установка. Їх може бути декілька. Це залежить від розмірів корабля і встановленого на ньому обладнання.

На невеликих магнітопланах круглої форми несучий блок встановлюють під його корпусом і закривають обтікателем. Він може злегка відхилятися в той чи той бік. Соленоїди при цьому постійно перебувають у перпендикулярному стані щодо кільця-контура. Але вони закріплені рухомо і можуть відхилятися в різні боки, коли це буде потрібно екіпажу. Його відсік з приладами керування міститься у верхній частині апарата.

Під час зльоту від генератора в несучий блок подається електроенергія. Вона приводить у дію надпровідні соленоїди, електродвигуни і надпровідне енергетичне кільце-контур. Виникає надмогутнє магнітне поле спеціальної конфігурації, яке, взаємодіючи з магнітним полем Землі, створює позитивну підйомну силу. Вона діє на корпус апарата, і він відривається від поверхні і летить. Зліт вертикальний. У разі набрання достатньої висоти його можна легко перевести в горизонтальний політ. Кермом на магнітоплані служить сам несучий блок (або блоки на великих магнітопланах), який з кабіни пілота штурвалом злегка відхиляють в той чи той бік і, відповідно, відхиляються в той чи той бік і магнітні потоки (поля). Апарат автоматично (синхронно) виконує ці команди, тобто летить у вказаному напрямку. Є й інші засоби зміни напряму його руху. Швидкість магнітоплана регулюється збільшенням чи зменшенням електричного струму в соленоїдах. Протягом усього польоту, коли працює несучий блок, енергетичне кільце-контур постійно обертається у надмогутньому магнітному полі соленоїдів і перетинає його магнітні силові лінії в перпендикулярній площині. При цьому у ньому виникає електрорушійна сила (ЕРС), тобто, це кільце-контур працює як генератор електричного струму, електроенергія від якого надходить у бортову електромережу. її знімають із розрізаного з одного боку енергетичного кільця спеціальним пристроєм.

Проте головне завдання енерг-етичного кільця-контура є не поповнення бортової електроенергії — це його допоміжна функція, а створення разом з обертаючими соленоїдами надмогутнього обертового магнітного поля, яке, на мій погляд, як потужний вихор, здатний послабити силові лінії гравітаційного поля Землі, тобто зсунути їх у бік від корпусу апарата, і це зробить його невагомим. Це обертове надпотужне магнітне поле можна значно посилити, якщо в середину кожного соленоїда, котрий обертається навколо своєї осі, вставити феромагнітні стрижні і такі само стрижні закріпити на них зовні (вздовж них) по чотири одиниці на кожному, до того ж на однаковій відстані один від одного, тобто через кожні 90 градусів кола соленоїдів. А якщо необхідно — площу і силу цього надпотужного обертового магнітного поля можна посилити майже вдвічі.

Під час польоту апарата в космічному просторі, де він перебуває в невагомості, подальше керування ним можна вести і несучим блоком, і окремо соленоїдами, що закріплені рухомо. При цьому обертання кілець і соленоїдів зупиняють, і весь несучий блок жорстко і нерухомо фіксують паралельно до нижньої площини апарата і так продовжують політ. Обертання кілець і соленоїдів включають головним чином тоді, коли виникає потреба послабити земну чи іншу зовнішню гравітацію навколо корабля. Для ліквідації реактивного обертового моменту корпусу апарата, який створюють енергетичне і опорне кільця, треба встановити в несучий блок додаткове обертове кільце у тій само площині, але обертання його в протилежному напрямку.

На магнітопланах круглої конструкції діаметром понад 24 метрів замість громіздких обертових кілець несучих блоків краще розмістити по краю великої дуги 4 або 8 і більше цих несучих блоків меншого розміру. Діаметр їх може бути в межах від 2 до 10 метрів. Їх точна кількість на борту, розмір, вага і несуча потужність визначаються залежно від розмірів корабля і його загальної ваги. Кріплення цих блоків у корпусі магнітоплана і керування ним мають бути точно такі, як вище описано. А для ліквідації реактивного обертового моменту корпусу апарата кільцям несучих блоків надати обертання через один блок у протилежні боки. За такої схеми роботи цих несучих блоків допоміжні кільця тут будуть непотрібні.

Думаю, що магнітоплани з такими надпровідними двигунами зможуть вільно маневрувати, зависати і літати з величезною швидкістю не тільки в магнітному полі Землі, а і в магнітних полях Сонця і нашої Галактики. При польоті магнітоплана в космічному просторі час переведення його на опору на більш слабке чи сильніше магнітне поле виконується автоматично під контролем бортового комп’ютера на приладах, які показують напругу магнітного поля за бортом апарата. При цьому змінюється сила електричного струму в соленоїдах. Цією дією регулюється несуча потужність магнітоплана і підтримується його швидкість.

Для здійснення в майбутньому експедицій за межі Сонячної системи здебільшого підійдуть магнітоплани циліндричної конструкції. Кораблі такої форми можна буде створювати великих розмірів з кількома потужними робочими і резервними джерелами електричної енергії, з апаратами-розвідниками на борту, з великими запасами і виробничими потужностями для виробництва продуктів харчування та інших необхідних матеріалів. Однак детально про це у цій статті не йдеться.

Світіння магнітоплана

Під час польоту магнітоплана в зоні атмосфери Землі від його корпусу йтиме світіння різної інтенсивності. Це світіння виникає тому, що електрони атомів газу атмосфери, обертаючись навколо своїх ядер за відповідними орбітами під дією надпотужного магнітного поля двигунів (соленоїдів), збуджуються і переходять на рівні з більш високою енергією та випромінюють світло (кванти світла). Яскравість цього світіння залежить від режиму роботи двигунів: «гальмування», «зависання», «набирання висоти» і від швидкості польоту під будь-яким кутом до лінії горизонту. Наприклад, при збільшенні горизонтальної, кутової чи вертикальної швидкості чи її зменшенні (під час маневрів) це надпотужне магнітне поле охоплюватиме більшу чи меншу площу повітряного простору навколо корпусу апарата. При цьому відповідно збільшується чи зменшується і площа збудження електронів атомів газу атмосфери, а це автоматично викликає збільшення чи зменшення яскравості світіння, яке йде від магнітоплана. За такого режиму двигунів-соленоїдів цей апарат має вигляд точки, що сяє, або предмета, який збільшується зсередини або зменшується.

Відомо, що силові лінії магнітного поля Землі проникають у її товщу, а магнітні полюси знаходяться під поверхнею. Тому можна припустити, що магнітоплан з його міцним і герметичним корпусом зможе вільно проникати і в товщі води морів та океанів. Думаю, що науково-технічний прогрес, що стрімко розвивається, дасть можливість у цьому сторіччі розпочати будівництво магнітопланів — космічних кораблів нового покоління. З їх допомогою можна буде створити глобальну космічну оборону (захист) Землі від велетенських брил — астероїдів і комет, котрі пронизують нашу Сонячну систему зі швидкістю 25—40 кілометрів за секунду. У людства поки що немає можливості попередити цю загрозу, якщо вона раптово наблизиться до нас. Зіткнення такого космічного монстра із Землею може призвести до загибелі багатьох міст і мільйонів людей. Поки що нам таланить. Але скільки часу ще так триватиме — 100 чи 200 років, цього ніхто не знає. Тому головне завдання землян — захистити людство від можливої біди. Наявні військові засоби для цього майже непридатні.

Упевнений, що сенс існування людської цивілізації в тому, щоб зберегти свою планету і в майбутньому продовжити життя в безкрайньому космосі. Людська цивілізація до виконання своєї головної місії стрімко наближається. Старт до неї вже відбувся в минулому столітті на космічних кораблях, які працюють на хімічному пальному. В недалекому майбутньому людству тут служитиме квантова механіка. А щоб прискорити цей процес, треба ліквідувати непотрібний тягар витрат — зламати надто обтяжливу військову машину людства, покінчити назавжди з війнами, протистоянням і працювати разом заради розквіту земної цивілізації. Перший крок до загального роззброєння — ліквідація усіх військових програм і скорочення хоча б наполовину військових бюджетів усіх без винятку держав, а ці кошти спрямувати на науку — для створення нової, поки що фантастичної, техніки, на ліквідацію голоду, бідності і хвороб, на збереження здоров’я і захист нашого спільного дому — планети Земля.