Не завжди точний у своїх обіцянках Микола Мельниченко цього разу дотримав слова: передав тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради з розслідування справи Гонгадзе два диски із записами підслуханих у кабінеті Леоніда Кучми розмов, що досі не оприлюднювалися. Сам колишній майор, виступаючи на позавчорашньому засіданні комісії, пояснив: ці «томи його творчості» датовані 2001, 2002 та 2004 роками і фіксують розмови «людей Кучми», які намагалися підкупити автора, щоб уникнути «відповідальності за злочини». З цього можна зрозуміти, що невтримний потяг до «цифрової стенографії» в допитливого екс-охоронця не зник і в добровільно-примусовій відставці з попередньої офіційної служби: схоже, кожне апчхи співрозмовників він любовно намотує на диктофон. А щоб ніхто не сумнівався в достовірності нових «нотаток», Мельниченко попросив парламентську комісію звернутися з листом до конгресу США для проведення фоноскопічної експертизи записів із залученням міжнародних експертів і навіть висловив готовність надати для цього оригінали носіїв — чипи та диктофони.

Поклопотався невсипущий власник фоноколекції і про нового слідчого у справі Гонгадзе — Харченка: після розмови з ним у Миколи склалося враження, що той «живе на зарплату». Тобто на відміну від інших, за висновком Мельниченка, він «поки що не є заангажований», тому-то комісії й потрібно ініціювати заходи безпеки для унеможливлення тиску на пана Харченка.

До речі, багато кого цікавить, на яку «зарплату» живе сам екс-майор: принаймні перельоти над океаном коштують недешево. А днями Микола знов вирушає в міжконтинентальну подорож для святкування дня народження доньки і повернеться зі США в Україну після нового року, щоб і далі брати участь у розслідуванні справи Гонгадзе.

Крім «бенефісного» Мельниченка, на засіданні комісії заслухали лікарів госпіталю МВС, де вже п’ять років перебуває в комі ще один фігурант справи — колишній керівник апарату міліцейського відомства генерал Едуард Фере. Медики ствердили, що їхній пацієнт ніколи не прийде до тями, оскільки в нього відмерла кора головного мозку. І перед цим «летальним» прогнозом безсилий будь-який слідчий: швидше можна сподіватися на свідчення «довгоногого» Пукача, ніж на присутнього, але нерухомого другого генерала.

У розмові з журналістами голова тимчасової слідчої комісії Володимир Мойсик визнав, що цей орган — «чиста фікція», бо не має жодних процесуальних прав і може лише аналізувати матеріали, котрі дають йому з доброї волі. Одне слово, хоча парламентським слідчим довіряють більше, ніж прокурорським, комісія є всього-на-всього «щукою в річці, щоб карась не дрімав». Не дуже оптимістично, але факт.