Місце роботи і місце проживання для дільничного інспектора старшого лейтенанта міліції Тетяни Яковишиної одне й те саме — Староміський відділ міліції міста Вінниці.

«Нас урятують тільки намети...»

Напрошуватися в гості до єдиної жінки-дільничного Староміського відділу міліції було незручно. Відчувалося, що Тетяну такі відвідини навряд чи порадували б. У кімнаті, як з’ясувалося, нема навіть ліжка. Його заміняє матрац. Не підведено воду. Щось приготувати з їжі — жодних можливостей. Чи не мерзла взимку? «Як вам сказати, було тепло. Порівняно, звичайно». Кімната знаходиться на третьому поверсі. Поверхом нижче — спортзал. Звідти новому мешканцю допомогли підключити електрику. Розраховується за її використання з орендаторами залу. Там же є душова. Домовляється, щоб дозволили прати білизну. Все, як у приймах.

— Коли винаймати житло було дешевше, — каже Тетяна, — я жила на квартирі. Тепер, після подорожчання квартир і комунальних послуг, робити це не по кишені. Інакше довелося б віддавати за житло усю зарплату. Дякувати, керівництво пішло назустріч і хоч так вирішило проблему. В інших працівників, особливо молодих, які прийшли недавно на роботу, ситуація ще складніша. Їм платять ще менше. Кожен самотужки вирішує, де переспати ніч. Хтось проситься до родичів, чи знайомих, хтось підселяється до одиноких старих людей. Буває, коли повна безвихідь, на ніч беруть старші колеги, які мають квартири. Молоді співробітники міліції мріють про гуртожиток, однак в обласному УМВС його нема.

Не так давно один із співробітників Староміського відділу міліції отримав житло, на яке чекав більше... 20 років. Коли я розповів про цей факт заступникові начальника Вінницького міського УМВС Юрію Куцому, він нітрохи не здивувався. «Я сам уже 18 років перебуваю на квартирній черзі, хоча весь цей час працюю у міліції», — каже Юрій Іванович.

ІнформацІЯ длЯ роздумІв. 138 співробітників Вінницького міського УМВС очікують своєї черги на отримання житла. Невдовзі до них додасться ще 30 молодих міліціонерів, які прийшли на роботу цьогоріч. В апараті обласного УМВС 212 безквартирних міліціонерів. Загалом їх ще більше — від 60 до 70 відсотків співробітників міліції Вінниччини винаймають житло.

За словами Ю. Куцого, на початку року на нараді у МВС прозвучала інформація про те, що Вінницьку область мають зробити експериментальною у плані забезпечення житлом працівників міліції. «Однак офіційних документів з цього приводу я так і не бачив, тому нічого не знаю про подальшу долю пропонованого експерименту», — додав Ю. Куций.

Найпопулярніший жарт серед безквартирних вінницьких міліціонерів:

— Нас урятує тільки намет або... старенька вдовиця.

Вийти заміж за олігарха

— Яковишиній простіше, — жартують її колеги-чоловіки, — вона красива, розумна. Впаде в око комусь з оліграхів — і враз вирішить свої проблеми з житлом і зарплатою.

Таня справді гарна на вроду. Розумна. І дуже любить свою роботу. Попри всі побутові негаразди. До колективу прикипіла душею. Був випадок, коли її хотіли перевести в інший відділ. Дівчина відмовилася. Сказала, що робота дільничним інспектором їй більше підходить. Тому в олігарха, навіть дуже багатого, мало шансів на руку і серце нареченої у міліцейському однострої.

Три вищі освіти і два червоні дипломи

Про рівень знань Яковишиної свідчать два червоні дипломи з відзнакою. У неї аж три вищі освіти й одна середня спеціальна. За навчанням і роботою, зізнається дівчина, часу на особисте життя не залишається нітрохи.

Бути міліціонером вона не збиралася. Принаймні після школи навіть не думала про таке. Жила з батьками в Оратівському районі. Поблизу знаходиться Іллінецький аграрний коледж. Там і опанувала спеціальність агронома. До того ж на відмінно. Так само, на відмінно, закінчила Вінницький аграрний університет. Після того прийшла на роботу в Науково-дослідний експертно-криміналістичний центр. Навіщо там агроном? Щоб вирішувати питання, пов’язані із землею. Очолювала відділ маркетингу, менеджменту та дозвільної роботи із земельних питань.

Робота так захопила молодого фахівця, що вона почала цікавитися, чим займаються колеги з інших відділів згаданої установи МВС. «Мені все було цікаво». Вирішила продовжити навчання в Національній академії МВС. На заочному відділенні. А коли перейшла на третій курс, то паралельно навчалася у Вищому професійному училищі міліції Державної служби охорони. Тут казарменна форма навчання. Як у армії. «Отож принади служби, — каже Таня, — я знаю не з чиїхось розповідей чи кінофільмів». А ще вона уточнила, що була у взводі єдиною дівчиною. Як під час навчання, так і нині, на посаді дільничного (у Староміський відділ міліції прийшла після закінчення згаданого училища міліції), чоловіки, у разі потреби, завжди приходили їй на допомогу.

На «кривій» усе спокійно

Професія дільничного нагадує професію психолога. Принаймні так стверджує Яковишина. Вміння заглянути комусь у душу і відчути, що там у ній коїться, їй дано від народження. Тому легко знаходить порозуміння з людьми. Починала службу на найбільш гарячій центральній дільниці. Її особливість у тому, що тут також розташована «гаряча» точка — Центральний ринок зі своїми «принадами» — крадіжками, пограбуваннями, нападами. Пройшла там добру школу. Чотири місяці тому за Яковишиною закріпили нову дільницю. На Старому місті. Тамтешні мешканці називають її «крива». Це район вулиці Шкільної і ще 20 вулиць тут, на околиці Вінниці.

Незважаючи на це, тут нема жодного притону. Не торгують наркотичним зіллям. Принаймні так каже моя співрозмовниця. Зате самогонників вистачає. Це явище спричиняє дебоші у сім’ях. За словами Яковишиної, сімейні конфлікти дедалі більше стають головним болем суспільства. Роботи нема, от і спиваються люди. Міняють на горілку домашні речі, бо чим ще платити? Тоді як старші топлять своє здоров’я у горілці, молодь губить себе наркотиками. Дільничний може присікати такі окремо взяті випадки, але загалом проблему треба вирішувати на державному рівні.

Так само, на думку Яковишиної, треба змінювати роботу з колишніми засудженими. Поки що все обходиться наглядом за ними. Ситуація з цими людьми така, каже дільничний, що суспільство мимоволі підштовхує їх до нових злочинів. Сім’ї від них відмовляються, колишні друзі також, роботи для них нема...

— У Яковишиної душа дільничного, — каже про свою підлеглу старший дільничний інспектор Староміського відділу міліції Олександр Гаврищук. — Кожну справу вона неодмінно доводить до кінця. Її також залучають до виконання оперативних завдань інші відділи. Вона у нас одна і найкраща, так і напишіть...

Вінниця.