Позавчора відбулася прес-конференція Генерального прокурора Олександра Медведька. Зайнятий марудною прокурорською роботою, «господар Різницької», здавалось, зібрав журналістську публіку не для того, щоб по-світськи розважити абстрактними темами, а прояснити цілком конкретні. Наприклад, стан розслідування хронічно резонансних справ, які чомусь уперто в його відомстві не бажають обзаводитись крапкою. Але, попри добрі наміри, уникнути «лірики з пафосом» не вдалося.

Тиждень тому Президент висловив невдоволення темпами, з якими ГПУ розслідує кримінальну справу про його отруєння. Пан Медведько згадав про цю критику і навіть повністю з нею погодився. З’ясувалось, він також незадоволений. І не тільки неквапливим пошуком «діоксинових пальчиків», який провадять його власні підлеглі, а й діями інших правоохоронних органів, причетних до цього розслідування. Зрозуміло, з міністром внутрішніх справ у Генпрокурора свої давні рахунки. Тим більше що Юрій Луценко зумів через суд довести: «шита» йому ГПУ корупція — не більш як прояв надмірного збудження органу прокуратури.

Щоправда, цього разу навіть не міністр став «героєм» прес-конференції. Найбільше «орденів» перепало главі секретаріату Президента Віктору Балозі, який насмілився «сунути носа» в святая святих — кадрову політику Генпрокурора. То Корнякова йому не подобається, то Кузьмін, наче він має право давати оцінку професійній діяльності заступників Олександра Медведька. І взагалі, дорікати, що ГПУ працює на замовлення окремих політичних сил, — верх нахабства. Бо, як ми знаємо, тут швидше миша сталевий сейф прогризе, ніж прошмигне «заказуха»: «Генпрокуратура завжди була, є і буде незалежною». І, здається, можна здогадатись, від чого...

А щоб ніхто не сумнівався у прокурорській принциповості, пан Медведько підтвердив, по-перше, наявність у провадженні головного слідчого управління кримінальної справи про фальсифікацію матеріалів проти Бориса Колеснікова і, по-друге, складність доведення криміналу в діях депутата-«регіонала» Олега Калашнікова. У справі про побиття журналістів каналу СТБ цим паном з нордичним характером «свідчення зібрати непросто... Тут треба встановити баланс доказів — куди перетягне». Очевидно, тривале лікування оператора в лікарні та його струс мозку не зовсім вписуються в доказову частину балансу, тому й не перетягує у зрячих очах прокурора.

У справі не хворого, а вбитого журналіста — Георгія Гонгадзе з «перетягуванням» також дідько що діється. А на позавчорашньому засіданні Апеляційного суду — новий сюрприз. Свідок у справі про вбивство Гонгадзе Олександр Козакевич відмовився від досудових свідчень і заявив, що на нього тоді вплинув «проханням» слідчий Таращанської райпрокуратури Сергій Білинський. Похибка між двома зізнаннями — чиста «дрібниця»: наприклад, свідок раніше «помилився» з місцем виявлення «таращанського тіла»(!). Але Генпрокурора це не бентежить. Вони свою справу зробили. Тепер хай у суддів болить голова.