Шлюби укладаються на небесах — стверджує народна мудрість. А в політиці — домінує розрахунок. І, як правило, такі союзи рідко бувають міцними. Про це свідчить історія багатьох, навіть розвинених країн з парламентсько-президентською формою правління. Україна ж тільки вчиться, набуває досвіду співжиття різних політичних сил у коаліційному об’єднанні. Тому не дивно, що у фундаменті антикризової коаліції уже пішли перші тріщини.

«Золота» акція і дивіденди

Після оголошення про створення антикризової коаліції чимало оглядачів стверджували, що фракція КПУ утримує «золоту» акцію, яка й дасть їм змогу отримувати дивіденди протягом каденції. Однак мало хто пригадав, як повелися комуністи у 1994 році, коли на виборах до Верховної Ради отримали понад 100 мандатів. Саме вони не дозволили відтермінувати проведення дострокових президентських виборів на більш пізній термін. А в другому турі низові осередки за мовчазної згоди ЦК підтримали на перегонах майбутнього Президента Леоніда Кучму. Але співжиття тривало недовго. Уже після доповіді глави держави «Шляхом радикальних економічних реформ» у Верховній Раді лідер КПУ Петро Симоненко заявив про перехід фракції в опозицію до Леоніда Кучми.

Днями в одній із газет з’явилося інтерв’ю лідера кримських комуністів Леоніда Грача. В ньому народний обранець заявив, що комуністи перебувають... Ні, не в коаліції, яка сформувала уряд, а в системній опозиції. Постає запитання: до кого?

Можна було б не звертати увагу на його слова, якби не події у Верховній Раді під час голосування закону про визнання голодомору 1932—1933 років геноцидом українського народу. Після голосування Олександр Голуб заявив журналістам, що 9 грудня на пленумі ЦК КПУ ймовірно буде поставлено питання про «зміну конфігурації парламентської коаліції». Отож чітко простежується аналогія з подіями дванадцятирічної давнини.

Привид нових виборів

Але це ще квіточки. Головні події — попереду. Невдача з формуванням широкої коаліції змушує «регіоналів» поки що будь-яким способом утримати нинішніх союзників в одній «родині». Однак, схоже, тріщин у фундаменті може додатися. Скажімо, фракція ПР наполягає на відстороненні міністра внутрішніх справ Юрія Луценка. Проте соціалісти наполягають на збереженні квоти керівника МВС за їхньою фракцією. Тоді як найбільша фракція прагне посадити у міністерське крісло свою людину. Навіть називають його прізвище — народного депутата, колишнього заступника міністра внутрішніх справ Миколу Джигу. Власне, не дивно, що один з «регіоналів» спересердя сказав: якщо нам набридне, ми самі зініціюємо нові вибори.

Отже, перефразовуючи деяких класиків, можна стверджувати: привид бродить Україною, привид нових виборів. Щоправда, є чимало скептиків, які вважають, що жодна з парламентських сил не захоче піти на такий крок. Оскільки, мовляв, це нікому не вигідно. Проте, на нашу думку, що далі, то реальнішим стає такий розвиток подій. І для такого висновку є більш вагомі підстави.

Скажімо, після подорожчання газу і різкого зростання вартості тарифів на житлово-комунальні послуги рейтинги партій, що входять до правлячої коаліції, різко впадуть. Спроба уряду зробити крайніми місцеві органи влади невдала, бодай тому, що на півдні і сході їх очолюють однопартійці.

Інша проблема — проект державного бюджету наступного року. Президент уже наклав вето на закон про зміни деяких правових актів щодо оподаткування. Не виключено, не знайде підтримки, якщо не в сесійній залі, то у глави держави, і спроба узаконити приватизацію багатьох промислових об’єктів. Відтак вимальовується сумна доля і проекту кошторису-2007. Недаремно один з міністрів сказав авторові цих рядків: будемо шукати юридичні механізми, щоб не дати можливість Президенту заветувати головний фінансовий документ країни.

Безумовно, «війна» на кілька фронтів виснажує сили. З одного боку, посилюється протистояння з главою держави, з другого — відсутність ідеологічної основи спричиняє протистояння всередині коаліції. З урахуванням непростої соціально-економічної ситуації це й може стати останньою краплею, яка змусить або комуністів, або «регіоналів» піти на розрив шлюбного «контракту». Щоправда, в Партії регіонів ще плекають надію поповнити лави коаліціянтів перебіжчиками з опозиційних фракцій. Не можна виключати також і повернення до коаліції у складі БЮТу, соціалістів і «Нашої України». Однак і в цієї трійки є свої проблеми, які можуть стати на перешкоді укладання нового парламентського союзу. А з другого боку, чи захоче нова коаліція брати на себе відповідальність за зростання цін, погіршення рівня життя громадян? У цій ситуації їй краще дати можливість допити «гірку чашу» до кінця нинішньому складу уряду. А відтак напрошується висновок: привид виборів таки може матеріалізуватися. Навіть без графа Каліостро.